27 січня 2026 року у Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького відбулося відкриття тимчасової виставки-реквієму до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту «Трагедія, що немає терміну давності». Під час відкриття директорка музею Ольга Шумовська наголосила на важливості подібних меморіальних заходів у сучасному суспільстві, підкресливши, що музей є не лише простором збереження артефактів минулого, а й осередком формування історичної свідомості та культури пам’яті. За її словами, такі виставки сприяють усвідомленню цінності людського життя та вихованню неприйняття будь-яких проявів ненависті, дискримінації й насильства, нагадуючи суспільству про небезпеку повторення трагедій, подібних до Голокосту.
Завідувач відділу Михайло Джахман відзначив, що міжнародний день пам’яті жертв Голокосту щороку відзначається 27 січня, у день, коли в 1945 році війська антигітлерівської коаліції звільнили нацистський концентраційний табір Аушвіц-Біркенау, що став символом масового знищення людей. У 2005 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою закріпила цю дату як Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту. Саме тому збереження історичної пам’яті про ці події є важливою складовою моральної та громадянської відповідальності й застереженням для майбутніх поколінь.
Своїми спогадами про трагічні події Голокосту з присутніми поділилися представник Закарпатського відділення Всеукраїнського благодійного фонду «Хесед-Аріє» Юрій Гальперт та член фонду Аркадій Гендлер. Цим вони надали виставці глибокого особистого й емоційного виміру.
Для Закарпаття Голокост став особливо трагічною сторінкою історії: у роки Другої світової війни було знищено значну частину єврейської громади краю. У період із 1938 по 1944 роки на Закарпатті діяла політика юридичних обмежень прав єврейського населення, а з 1944 року розпочалася фізична ліквідація єврейської громади шляхом масових депортацій до таборів знищення. За підрахунками істориків, жертвами Голокосту на Закарпатті у 1944 році стало близько 86 тис. євреїв. Загальні ж втрати єврейської громади регіону впродовж 1938 – 1944 років склали понад 100 тис. осіб. Реалізація «Остаточного розв’язання єврейського питання» на Закарпатті призвела до фактичного зникнення єврейської громади краю.
На виставці представлено інсталяцію з оригінальних експонатів, що відображає депортацію євреїв до концтабору та виставлено копії світлин із так званого «Альбому Аушвіц». Фотознімки були зроблені наприкінці травня співробітниками СС, до обов’язків яких входило фотографування в’язнів для документів та зняття відбитків пальців. На фотографіях зафіксовано прибуття угорських євреїв, депортованих із Закарпаття. Значну частину з них доставили з Берегівського гетто, яке слугувало збірним пунктом для єврейського населення з кількох менших населених пунктів. «Альбом Аушвіца» зберігся завдяки Лілі Якоб, уродженці села Білки (тепер Хустський район), яка виявила його в одній із казарм СС після звільнення табору.
Лілі Якоб зберігала альбом до 1980 року, коли за ініціативи Сержа Кларсфельда його було передано на зберігання до Яд Вашем (Ізраїльський національний меморіал Голокосту). У 1994 році альбом відреставровано й описано в електронній архівній базі, а в 1999 році – повністю оцифровано. «Альбом Аушвіца» містить 56 сторінок і 193 фотографії.
Виставка-реквієм є даниною пам’яті мільйонам безневинних жертв та нагадуванням про трагедію, яка не має ані строку давності, ані права на забуття. Запрошуємо всіх зацікавлених відвідати наш музей та ознайомитися з виставкою, яка дієтиме у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького до 6 лютого 2026 року.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії,
Меморільного музею-кімнати А. Волошина
