17 листопада у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького відбулася лекція, присвячена життю, науковій діяльності та творчій спадщині Андраша Комаромі — історика, архіваріуса, літературознавця, члена-кореспондента Угорської академії наук, який зробив вагомий внесок у дослідження історії Угорщини та Закарпаття.
Проведення таких заходів є важливою складовою музейної науково-просвітницької діяльності, адже вони дають можливість відкривати широкому загалу імена діячів, які з різних причин залишилися недостатньо відомими в історичній пам’яті нашого краю, а також привертати увагу до наукової спадщини, що й сьогодні має значну дослідницьку цінність.
Під час лекції було висвітлено основні етапи життєвого шляху Андраша Комаромі. Майбутній учений народився 18 листопада 1861 року в селі Петрово на території сучасного Берегівського району. Здобувши освіту в Мараморош-Сігетській реформатській гімназії та Будапештському університеті, він розпочав професійну діяльність в Угорському національному музеї, а згодом працював в Угорському державному архіві. Його наукові здобутки отримали широке визнання: у 1895 році Комаромі обрали членом-кореспондентом Угорської академії наук, а в 1917 році він обійняв посаду головного архіваріуса Угорщини.
Окрему увагу було приділено науковим зацікавленням дослідника. Комаромі вивчав історію Угорщини XVI–XVII століть, генеалогію шляхетських родин, архівні документи та історичні джерела. Він був не лише автором численних наукових праць, а й активним учасником академічного життя, редактором історичних часописів «Nagy Iván» та «Történelmi Tár». Його дослідження, присвячені угорським гайдукам, донині мають важливе значення для угорської історіографії.
Особливе місце в науковому доробку Андраша Комаромі посідають праці з історії рідної Угочанщини. Серед них — «З архіву Угочанського комітату» (1893), «Замок Нялаб і його домінія» (1894), «Походження Іштвана Вербевці» (1896), «З архіву родини Перені» (1900), «Пам’ятки епохи куруців в архіві комітату Угоча» (1901) та «Протоколи Марамороського комітату» (1910). Дослідник прагнув створити узагальнену історію Угочанського комітату, однак реалізувати цей задум йому не вдалося. Водночас зібрані ним документи та численні публікації стали важливим джерелом для вивчення минулого регіону.
У межах лекції також було розглянуто внесок сучасних закарпатських науковців у дослідження та популяризацію спадщини Комаромі. Серед них варто відзначити Чатарі Дьордя, Керестень Балажа, Йосипа Кобаля, Олену Кобаль та Ріхарда Міхока. Їхні праці охоплюють різні аспекти дослідження постаті вченого: біографію та професійну діяльність, опрацювання й видання його історичних розвідок, а також використання зібраних ним архівних матеріалів у сучасних дослідженнях історії Закарпаття.
Постать Андраша Комаромі є важливою не лише для угорської історіографії, а й для дослідження минулого Закарпаття. Його праці містять цінні відомості про історію Угочанського комітату, формування великих маєткових господарств, роль родини Перені, генеалогію місцевої шляхти та суспільні відносини XVI–XVII століть. Залучення цих матеріалів до сучасних досліджень відкриває нові можливості для глибшого осмислення історії нашого краю.
Проведення подібних лекцій сприяє збереженню історичної пам’яті, популяризації наукової спадщини та поверненню до суспільного й наукового простору імен видатних особистостей, чия діяльність була пов’язана із Закарпаттям. Адже вивчення минулого неможливе без належної уваги до тих, хто присвятив своє життя його дослідженню. Сподіваємося, що такі зустрічі сприятимуть подальшому відкриттю маловідомих сторінок нашого минулого та заохочуватимуть до нових історичних досліджень.



