«Конституція – найвищий закон України»

Державне свято України, яке закріплене в самій Конституції, відзначається щорічно 28 червня на честь ухвалення Конституції в 1996 році.
У червні 1996 року депутати Верховної ради ухвалили Конституцію України. Це сталося на 5-й рік після проголошення незалежної нашої країни. До 1996 року використовували Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки (1978 року з деякими змінами). І ось нарешті на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання народні обранці ухвалили головний Закон країни –під час голосування ЗА висловилися 315 парламентарів.
Ухвалення Конституції Закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Варто згадати, що до того новітній конституційний процес розпочався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» – вже у жовтні була створена Конституційна комісія. З набуттям Україною незалежності у 1991 році стало зрозуміло, що розбудова правової системи в незалежній державі повинна здійснюватися на власній основі – незважаючи ні на кого.
Тож за перші роки державності комісіями, зокрема створеними Верховною Радою та президентом, було складено декілька проектів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Ліві сили схилялися в бік применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російським мовам а також за збереження автономного статусу Криму. Праві, в яких об`єдналися представники «партії влади», підприємницькі кола та депутати національної культурно-мовної орієнтації, виступили за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму.
Коли була прийнята нова Конституція, у ній визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної. Крим визнавався автономною республікою у складі України.
Які у нас були Конституції:
А загалом за тоненькою брошурою, якою є Конституція України – не одне сторіччя народної законотворчості. Тут можна згадати і «Руську правду» доби Київської Русі, і козацькі та гетьманські конституції, включно з Конституцією Пилипа Орлика – однією з найперших на європейських теренах, а також Конституцію Української Держави 1918 року. Від початку прийняття, нинішній Основний Закон України змінювався декілька разів. Прикметно, що в Конституції України 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права і свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України згідно зі ст.157 і взагалі не може бути змінена.
Повна назва документа – Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького, договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом, який визначав права та обов`язки усіх членів Війська. Укладений він був 5 квітня 1710 року. Від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко, документ написаний латиною і староукраїнською мовою і складається з преамбули та 16 статей. Вважається пам`яткою української політико-філософської та правової думки. Була чинною 4 роки, коли Пилип Орлик і Військо Запорозьке боролися за землі Гетьманщини.
Конституція Пилипа Орлика – це визначний український народно-політичний документ, у якому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації. Дослідники небезпідставно називають її однією з перших у світі демократичних конституцій, головна ідея цього документу – повна незалежність України.
В.о. зав. відділу науково-освітньої роботи
Кристина Балла