13 лютого, напередодні Дня закоханих, у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася публічна лекція «Мовчазний свідок кохання», яку провела завідувачка відділу історії та краєзнавства Валерія Русин. Захід розпочався хвилиною мовчання, після чого слухачі поринули в історію одного з найцікавіших експонатів музею — барокового секретера XVIII століття, що належав знатному роду баронів Перені.
Значна частина оригінальних документів і старовинних меблів музейної колекції пов’язана саме з родиною Перені, яка з 1399 року понад чотири століття володіла Севлюшем (нині Виноградів) і створила тут розкішну резиденцію в ренесансному палаці XVI століття. Саме з цього маєтку до музею потрапив секретер, у потаємному відділі якого під час реставрації у 2021 році було виявлено рукописні листи англійською мовою. Під час лекції Валерія Русин разом із завідувачкою відділу фондів Анастасією Хомою продемонстрували присутнім цю схованку.
Знайдені листи відкрили історію кохання американки Елеонор Стоун та барона Жігмонда (Жіги) Перені. Їхнє знайомство відбулося у 1937 році в Будапешті на дипломатичному прийомі, і вже з перших розмов між ними виник глибокий зв’язок. Попри різницю культур і непрості історичні обставини, молоді люди свідомо обрали спільний шлях. Після одруження вони оселилися в родовому маєтку Перені в Севлюші, де Елеонор із захопленням занурилася в нове життя: відновлювала господарство, працювала у виноградниках, вивчала мову, пізнавала традиції краю. Замок із його бібліотекою, старими меблями та великим парком став для неї джерелом натхнення і місцем, де народилися її перші літературні твори, зокрема мемуари «Більше було втрачено».
Однак Друга світова війна безжально втрутилася в їхню долю. У 1940 році Елеонор змушена була раптово залишити маєток. Вона поїхала так, ніби мала повернутися за кілька днів: ні з ким не попрощалася, не оглянула востаннє сад, не пройшлася алеями парку — лише одна валіза й дорога в невідомість. Повернення так і не відбулося. Листування поступово обірвалося, а після війни подружжя розлучилося. Попри це, Елеонор до кінця життя зберігала прізвище Перені та з повагою згадувала чоловіка у своїх спогадах, залишивши світові щиру історію кохання, зруйнованого війною.
На завершення заходу, директорка музею Ольга Шумовська наголосила, що подібні дослідження є надзвичайно важливими для розвитку музейної справи, адже вони дозволяють глибше осмислити експонати та відкривають нові сторінки історії для відвідувачів. Лекція залишила сильне емоційне враження, а секретер, який стільки років зберігав у собі цю історію, став для присутніх справжнім символом пам’яті про велике почуття.
Неллі Гасинець,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи
