23 лютого, напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення рф в Україну, Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького провів онлайн-зустріч за участі музеїв, які зазнали втрат і випробувань унаслідок війни.
До професійного діалогу долучилися представники:
• Національного заповідника «Хортиця» (м. Запоріжжя),
•Одеського літературного музею,
•Харківського історичного музею,
•Музею історії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та •Донецького обласного краєзнавчого музею.
Участь у розмові взяли ті колеги, які мали безпекову можливість приєднатися до обговорення.
Під час зустрічі йшлося про руйнування музейної інфраструктури, пошкодження та втрати об’єктів культурної спадщини, складнощі з евакуацією фондів і документуванням збитків. Учасники поділилися досвідом оперативного реагування на загрози, створення тимчасових безпечних сховищ, налагодження співпраці з органами влади та міжнародними партнерами. Окремо обговорили трансформацію музейної діяльності: оновлення експозицій із урахуванням воєнного контексту, переосмислення наративів, розвиток онлайн-форматів і роботу з відвідувачами в умовах постійних безпекових обмежень.
Музеї сьогодні — це не лише простори збереження культурної спадщини. Це місця пам’яті, підтримки, осмислення подій і фіксації досвіду, який переживає країна.
Особливо болісною стала тема перших днів повномасштабної війни. Деякі наші колеги були змушені працювати в надзвичайно складних умовах — під обстрілами, без належного зв’язку та забезпечення, інколи місяцями не залишаючи робочих місць. Вони власноруч пакували, переносили, ховали й евакуйовували фонди, рятували експонати, як могли, часто ризикуючи власним життям. Саме завдяки їхній самовідданості вдалося зберегти значну частину національної спадщини. Це — справжній професійний і громадянський подвиг.
На жаль, музейна спільнота зазнала і непоправних втрат. Ми втратили колег через бомбардування та окупацію окремих територій. Є серед нас і ті, хто став до лав Збройних Сил України та віддав життя, захищаючи державу. Світла пам’ять кожному з них.
Переконані: внесок музейників у збереження культурної спадщини під час війни — це подвиг, який держава зобов’язана оцінити на найвищому рівні. Адже йдеться не лише про експонати — йдеться про збереження нашої історичної пам’яті, ідентичності та правди.
Дякуємо всім учасникам зустрічі за відвертість, професійну солідарність і готовність ділитися досвідом. Консолідація музейної спільноти сьогодні — це запорука того, що ми збережемо наше минуле і матимемо міцну основу для майбутнього.
Разом — зберігаємо. Разом — фіксуємо. Разом — вистоїмо і відбудуємо.
Надія Роуканич,
ст.науковий співробітник відділу науково-освітньої роботи
