Відомий закарпатський та український футболіст, суддя, тренер Томаш Пфайфер сьогодні надав для експонування свої нагороди та деякі архівні матеріали до Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Унікальна колекція спортивних реліквій тепер буде доступна кожному шанувальнику гри. Футболіст вирішив увічнити пам’ять про визначні моменти своєї кар'єри, передавши для експонування до нашого музею предмети які довгий час зберігав вдома.
Виставку музею «Відлуння першого свистка» доповнили майже двома десятками унікальних артефактів: медалі за перемоги у чемпіонатах та кубкових протистояннях, що відображають ключові тріумфи спортсмена та друковані матеріали з легендарних домашніх та виїзних матчів, які містять багато цінної інформації. За словами самого футболіста, зберігати такі речі вдома в коробках – це позбавляти молодь можливості надихатися великими перемогами. Кожен кубок та кожна програмка – це жива історія українського футболу, яка тепер допомагатиме виховувати нові покоління чемпіонів.
Передача особистих спортивних архівів до музеїв – це поширена світова практика, яка допомагає зберігати футбольну ідентичність. Свого часу подібні кроки робили як світові зірки так і легенди українського футболу. Тепер цю естафету пам'яті підтримав і наш земляк. Отримане музеєм зібрання унікальне тим, що воно охоплює весь шлях футболіста: від перших кроків у дитячо-юнацькій школі до матчів найвищого професійного рівня.
Томаш Йосифович Пфайфер – легенда закарпатського футболу – народився 27 вересня 1942 р., відомий український футболіст, тренер та футбольний суддя всесоюзної категорії. Він є майстром спорту СРСР (1964) та автором унікального гола у ворота видатного воротаря Лева Яшина. Томаш Пфайфер розпочинав свій шлях у футболі на ужгородській галявині Лиса гора. Протягом 11 років професійних виступів (з 1962 по 1972 рік) він грав на позиціях півзахисника та нападника.
Футболіст протягом кар’єри грав за такі клуби: «Верховина» / «Говерла» (Ужгород) – рідний клуб, у складі якого він став віце-чемпіоном УРСР 1972 року (перша зона другої ліги класу «А»); СКА (Львів) – тут він провів шість яскравих сезонів, сформувавши одну з найсильніших атакувальних ліній команди. У 1964 році дійшов до чвертьфіналу Кубка СРСР, а у 1965 році став чемпіоном СРСР у класі «Б»; «Авангард» (Тернопіль) та СКА (Одеса).
Загалом за кар'єру він зіграв 343 лігові матчі та забив 50 голів. Також з 1962 по 1964 рік захищав кольори збірної УРСР, але через важку травму був змушений рано завершити кар'єру гравця. Після завершення ігрової кар'єри Томаш Йосифович присвятив себе тренерській та суддівській роботі. Пропрацював футбольним арбітром 16 років. Отримав звання судді всесоюзної категорії (1986). Відсудив понад 60 матчів як головний арбітр у полі та близько 100 поєдинків (зокрема 64 матчі вищої ліги СРСР) як лайнсмен. У серпні 1982 року очолив ужгородське «Закарпаття», яке перебувало на останньому місці в турнірній таблиці другої ліги, та зумів вивести команду з кризи. Протягом тривалого часу працював директором ДЮСШ «Спартак» в Ужгороді, а також очолював однойменний ужгородський стадіон «Спартак»
Директорка музею Ольга Шумовська висловила глибоку вдячність спортсмену за такий жест і запевнила, що всім переданим предметам забезпечать належні умови зберігання та безпеки.
