Школа в житті людини – це не лише місце здобуття знань, а й простір спілкування, виховання, формування особистості та пізнання світу. Особливості шкільного життя Закарпаття першої половини ХХ століття сьогодні можемо побачити завдяки старим фотографіям, які зберегли образи учнів і вчителів, шкільні колективи, моменти навчання, відпочинку та святкових подій. Сьогоднішня виставка, приурочена до 1 вересня – Дня знань, дозволяє зазирнути за завісу часу і ознайомитися з тими моментами.
Захід розпочали хвилиною мовчання, вшановуючи пам'ять тих, хто віддав своє життя за нас, хто вже не зможе відвести дітей до школи і не переступить більше шкільний поріг.
Директор музею Ольга Шумовська, звертаючись до присутніх, зазначила, що музей також можна назвати своєрідною школою, адже саме тут відвідувачі мають можливість дізнаватися нове, розширювати кругозір, поглиблювати знання про історію та культуру рідного краю. За її словами, представлена виставка має особливий, дещо ностальгійний характер, адже шкільні світлини неодмінно викликають особисті спогади – про дитинство, шкільних друзів та вчителів, веселі й часом сумні моменти шкільних років. І в той же час представлені фотографії – це ще одна можливість відкрити для себе чергову сторінку нашого минулого.
Завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова, яка є автором виставком, ознайомила присутніх із еспонатами, які представлені на виставці. Всього демонструється 21 світлина, які даються змогу зазирнути у шкільне життя Закарпаття перших десятиліть ХХ століття. Фотографії показують учнівські та вчительські колективи, навчальні заняття, особливості шкільного побуту, а також урочистості, свята й тематичні вечори, присвячені визначним подіям.
Особливий інтерес становлять світлини сільських шкіл. Вони розповідають не лише про навчання дітей, а й про повсякденне життя громади. На фотографіях можна побачити одяг школярів, їхню поведінку, взаємодію з учителями та однолітками, а також деталі тогочасного середовища. Окремі знімки дають можливість побачити дітей із книгою – промовистий образ прагнення до знань, що став символом представленої виставки.
Під час відкриття виставки своїми міркуваннями та спогадами про розвиток шкільництва на Закарпатті поділилися наукові співробітники музею.
Старший науковий співробітник відділу новітньої історії, «Меморіального музею-кімнати ім. А. Волошина» Василь Міщанин, аналізуючи представлені світлини, звернув увагу на прагнення місцевого населення здобувати освіту та значення школи в житті тогочасної громади. Особливий інтерес, за його словами, становлять фотографії, на яких зафіксовано дітей безпосередньо під час навчального процесу – зокрема на уроках фізкультури, трудового навчання та інших заняттях. Такі світлини дають змогу побачити не лише учнів, а й особливості організації навчання та шкільного повсякдення.
Старший науковий співробітник відділу новітньої історії, «Меморіального музею-кімнати ім. А. Волошина» Ігор Шніцер розповів про особливості становлення та розвитку шкільної системи краю у першій половині ХХ століття, зосередивши увагу на 1920–1930-х роках. Він зазначив, що саме в цей період активно розширювалася мережа народних шкіл, які відкривалися не лише в селах, а й у невеликих присілках. Це сприяло залученню до навчання значної частини дитячого населення краю та поступовому охопленню освітою майже всієї території сучасного Закарпаття.
Старший науковий співробітник відділу історії та краєзнавства Юрій Данилець доповнив розповідь власними родинними спогадами про шкільництво на Закарпатті першої половини ХХ століття. Він також розповів про будівлі, які свого часу використовувалися для освітніх потреб, звернувши увагу на матеріальні умови, в яких відбувалося навчання дітей. Поєднання історичних світлин із родинною пам’яттю та розповідями дослідників дозволило поглянути на історію школи не лише як на частину освітньої політики, а й як на невід’ємну складову повсякденного життя закарпатських громад.
Фотографія є особливим історичним джерелом, адже зберігає те, що складно передати лише документами чи статистичними даними. За кожною світлиною – конкретні люди, їхні родини, учителі, шкільні колективи та громади. Разом вони створюють живу картину історії освіти й дитинства на Закарпатті.
Запрошуємо відвідувачів поглянути на школу минулого очима фотографії, побачити дітей і педагогів, які жили та навчалися майже століття тому, і здійснити своєрідну подорож у минуле – «у світ знань».
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
