Архівна збірка Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького налічує чимало цікавих та оригінальних рукописів, документів і друкованих видань, які є достовірними джерелами з минулого нашого краю. Тут зберігаються й рідкісні матеріали з історії нашого міста, серед них і описи Ужанського комітату. Серед комітатів краю комітат Унг був одним із найстаріших з часів Угорського королівства, тому багато дослідників досліджували цю тему. У музеї є монографія Ужанського комітату авторства першого історика міста Ужгород Кароя Мейсароша, яка зберігається у рукописному варіанті фрагментами. Інтерес являє для істориків і краєзнавців й інша, надрукована, монографія на цю тему. ЇЇ автором є Янош Горват. Окрім того, нами розпочато опис з перекладом 2 рукописів від нього: „Ungvár város eredeti határleirása” («Опис меж міста Ужгород») та „Ungvár eredeti neve” («Походження назви Ужгород»), написані вірогідніше у ХІХ ст.
Що вдалося дізнатися про самого автора - Яноша Горвата? Відомо, що він народився у 1802 р. у Палоці (нині сучасне село в Словаччині Павловце-над-Угом), яке історично належало до комітату Унґ. Родина Горват була однією з найбагатших родин комітату, володіла землями в селі Палоц, яке дало їм свою назву. Янош Горват виховувався у військовій школі, пізніше працював управителем панського маєтку. Був активним учасником визвольної війни 1848-49 року. З 1853 до своєї смерті у 1876 році займав посаду архіваріуса Ужанського комітату. Як відзначає у своєму дослідженні «З історії архіву комітату Унг» відомий історик і краєзнавець Юрій Чотарі, перші відомості про архівні зібрання у комітаті з'являються вже у 1620 році. З роками книги, рукописи, акти тощо накопичувалися, що привело до нестачі приміщень для зберігання і комплектування, тому архіви постійно переносилися або перевозилися, часто зберігалися в приватних будинках. В епоху великих реформ у 60-і роки ХІХ ст. державна адміністрація комітату визнала, що для управління архівами слід найняти окрему особу, оскільки колекції документів вимагали не періодичної, а постійної систематизації. Відтоді була запроваджена посада архіваріуса.
Історія написання монографії про Ужанський комітат досить цікава. Обидва автори — і Янош Горват, і Карой Мейсарош майже одночасно підготували свої дослідження, однак тільки праця архіваріуса була опублікована при його житті. Загальні збори Угорського історичного товариства 19 січня 1868 року, що зафіксовано у його віснику “Századok” (“Століття”) за лютий, прийняли рішення, що дослідження Яноша Горвата та Кароя Мейсароша мають бути рецензовані, і, залежно від того, яке з них виявиться кращим, тому має бути надана не лише моральна, а й фінансова підтримка, що мало би бути прикладом для усіх міст і комітатів. За фінансовою допомогою від комітату, який їх підтримав, обидва дослідники звернулися до влади вже наступного року (1869), розпочавши передплату на видання. На жаль, Мейсарошу не вдалося вчасно ознайомити членів Угорського історичного товариства, що призвело до непорозуміння і схилило терези на користь Яноша Горвата. 2 зошити останнього були видані у 1872 році, проте подальше видання зупинилося із-за смерті автора. У ХVI випуску щорічника “Századok” (“Століття”) за 1882 рік повідомлялося, що дописувач за ініціалами I.B. ще у 1868 р. у місцевій газеті „Ungvári közlöny” («Ужгородські вісті») звернувся до керівництва комітату довірити Карою Мейсарошу видання монографії якнайскоріше у зв'язку з похилим віком автора. Хоч останній і відписав у наступному номері газети, що робота над рукописом завершена, вона не була опублікована. Фактично рукопис, три частини якого фрагментами зберігаються у фондах музею, датують 1880-1881 роком.
Монографія Яноша Горвата про Ужанський комітат була опублікована угорською мовою в 1872 році в Унгварі, у друкарні вдови Кароя Єгера. Дослідження присвячене доктору юридичних та філософських наук графу Івану Вандштайну-Вортенбергському, тодішньому наджупану Ужанського комітату. Книга залишилася незавершеною, були надруковані лише I та II зошити (загалом 112 сторінок) запланованої більшої книги у вигляді брошури, у м'якій обкладинці видавця, декорованій вихідними даними та гербом Ужанського комітату. Обидва зошити скріплені в книжковий блок коричневого кольору. Перший зошит налічує 48 с., другий зошит — з 49-112с.
Що спонукало до написання монографії, автор наголошує у передмові: працюючи на посаді архіваріуса, перебираючи і систематизуючи кожний документ щодо історії краю, його багатого на події минулого, ніхто не написав про це для нащадків на основі зібраних достовірних даних в архіві. За задумом архіваріуса, що описано у вступі у 1-му зошиті, уся книга мала складатися з 9 розділів, розбитих на окремі підрозділи: від походження назви комітату до його географічного та геологічного положення, топографічних і гідрографічних умов, фауну та флору, адміністративно-судову систему, історію, релігію, список шляхетних родин комітату за алфавітним порядком і за їх походженням. Проте зміст опублікованих двох зошитів розкриває тільки 2 розділи з їх підрозділами.
Праця Яноша Горвата «Монографія Ужанського комітату» була однією з перших спроб комплексного наукового осмислення історичного комітату Унг і є цінним джерелом з крайової історії та бібліографічного дослідження нашого минулого.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
