Міжнародний день кави – це не просто дата в календарі, а можливість зупинитися та оцінити напій, який щодня дарує нам енергію, натхнення та єдність. Чи то ранковий еспресо, післяобідній капучино, чи розмова з другом за лате, Міжнародний день кави нагадує нам, що кава – це спосіб життя.
29 вересня наукові співробітники музею Валерія Русин та Михайло Лесів провели культурно-просвітницький захід «З історії кави: поширення кавової традиції в місті Ужгород наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.».
Завітавши до виставкової зали під назвою “Кава на жорнах століть”, гостей зустрів відтворений музейниками інтер'єр однієї з популярних ужгородських кав'ярень наприкінці ХІХ — початку ХХ століття. В Австро-Угорщині культура кав҆ярень була справжньою релігією. І Ужгород, як адміністративне і культурне місто, не міг залишитись осторонь.
Директорка музею Ольга Шумовська подякувала воїнам ЗСУ за можливість працювати й запропонувала вшанувати хвилиною мовчання всіх, хто загинув за Незалежність України. Вона також відзначила, що кавова історія нашого міста є унікальною, і вона глибоко вплетена у щоденне життя його мешканців. Адже традиція кавування в Ужгороді – це не лише про напій, а й його ритуал.
Завідувач відділу науково-освітньої роботи Михайло Лесів розповів, що ініціатори заходу не мали на меті зупинятися на видах кави, техніках її спраження, шляхові, який проходить кава від місця збирання до споживача. Проте деякі факти було цікаво почути: про походження назви, історичні витоки розповсюдження кави в Європі та нашому місті, зокрема в Ужгородському замку вже наприкінці XVII ст., адже її поширення відбулося завдяки аристократії, згодом завдяки військовим, акторам, посадовцям, які приїздили з Відня, Будапешта та інших великих міст.
Кураторка виставки Валерія Русин підкреслила, що невипадково локацією для цієї події було обрано експозицію про каву, адже завдяки оригінальним експонатам, цікавим місцевим фактам присутні змогли поринути в атмосферу ужгородських кав'ярень того періоду. Станом на 10 листопада 1911 р. в Ужгороді налічувалось 10 кавових будинків, серед яких найперший «Гунгарія», який став «Міленіумом», «Золотий ключ» перейменоваий на «Фіуме», «Уніо», Ігнаца Ройзмана, «Аббазія», «Сечені», «Отгон», «Орієнт», при готелі «Ержибет». Найбільше історичних фактів пов'язано з кав'ярнями в найпопулярніших готелях Ужгорода «Корона» та «Берчені». Наприклад, готель «Берчені», збудований на місці ресторану «Герц», належав відомому ужгородському кондитеру Ендре Дюлої і називався «Гранд готель Дюлої», котрий через місяць після відкриття разом із кав'ярнею віддав в оренду за назвою «Берчені» іншому підприємцю (1910 р.). Цей кавовий дім довго був улюбленим місцем відпочинку офіцерів ужгородської казарми. Подив та інтерес викликали історії з касирками в кавових будинках Ужгорода у 1890-х роках або скандальні випадки при іграх у карти у 1878 році, про що писалося у місцевій пресі. Роздивляючися експонати, словник кавових сленгів, присутнім було цікаво дізнатися, яка кава була популярною, що до неї пропонувалося, яким життям вирувала ужгородська кав'ярня.
На завершення заходу адміністрація музею пригощала усіх гостей кавою із смаком історії.
Ініціатори «кавового» заходу сподіваються на подальші цікаві музейні зустрічі, адже Ужгород і надалі залишається містом кави, містом кав'ярнь!
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства
