У третю суботу вересня в Україні святкують День української музики, метою якого є вшанування музичної спадщини, підтримка сучасних виконавців і композиторів та підкреслити роль музики як елемента національного спротиву й культурної ідентичності в умовах війни.
З нагоди цього свята у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відкрили виставку «Хранителі музики народу: голос, традиція, спадщина», яка відкрила для відвідувачів світ народної музики Закарпаття – світ, у якому оживають голоси поколінь, звучать мелодії рідного краю та зберігається наша культурна пам’ять.
Відкриття розпочали із найважливішого – вшанування пам’яті тих, завдяки кому ми маємо можливість жити, досліджувати й берегти наше минуле, наш спадок.
Директор музею Ольга Шумовська, звертаючись до присутніх, підкреслила, що музика супроводжує людину все життя, чи то сумні ноти, чи веселі. Сьогоднішня виставка – це не тільки про музику як спадок, це і про тих, хто досліджує, популяризує, береже цю частину народної культури. Вона знайомить із діяльністю Національного заслуженого академічного Закарпатського народного хору як популяризатора й зберігача, науковими напрацюваннями етномузиколога Володимира Гошовського як збирача пісенного спадку та диригента Івана Крайника як продовжувача традицій музичної культури краю. Знайомлячи відвідувачів із різними сторінками історії Закарпаття, музей не лише зберігає культурні цінності, а й представляє їх широкій аудиторії, розкриваючи їхнє значення для сьогодення та майбутніх поколінь.
Модератор заходу та автор виставки, завідувач сектору етнографії Василина Палинчак-Кутузова вказала на те, що вересень для музичної спадщини нашого краю – знаковий. Цей місяць об’єднує кілька важливих дат, пов’язаних із людьми й подіями, що залишили помітний слід в історії музичної культури Закарпаття. 25 вересня 1945 року в Ужгороді було засновано Закарпатський ансамбль пісні і танцю, який згодом став Закарпатським народним хором. А 17 вересня 1946 року відбувся його перший публічний концерт. Ці вересневі дати стали початком історії колективу, який упродовж десятиліть зберігає та популяризує народну пісню, музику й танець. Не менш важливим в історії хору є вересень 2006 року, коли Наталія Петій-Потапчук очолила Закарпатський народний хор. Її діяльність пов’язана з продовженням мистецьких традицій колективу, збереженням його репертуару та популяризацією народного мистецтва. Від імені колективу музею із 20-літнім ювілеєм діяльності на посаді та з присвоєнням статусу Національного для Заслуженого академічного Закарпатського народного хору Наталію Йосипівну привітала Ольга Шумовська.
У вітальному слові, зверненому до присутніх, Наталія Петій-Потапчук наголосила, що хор – це не просто про колектив, який виконує народні пісні, мелодії й танці. Це колектив, який досліджує, відроджує, вивчає вокально-хорову спадщину нашого народу. І їй, як керівнику, надзвичайно приємно, що історія Закарпатського народного хору в постатях, фото, документах, предметах відображена в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького, який є найбільшим музеєм області та серед провідних музеїв країни. І з нагоди такої чудової події вона передала до фондів нашого закладу чудовий дарунок – одне з перших фото колективу Закарпатського народного хору на самому початку його існування.
З нагоди свята та відкриття виставки Закарпатський народний хор привітав гостей музичним виступом. У виконанні колективу прозвучала пісня «За горою високою», улюблений твір одного з перших керівників хору Петра Милославського. Саме ця пісня була виконана під час першого концерту колективу в 1946 році. Ще одним музичним подарунком для гостей став виступ солісток хору Василини Вовканич і Вікторії Тимко. Вони виконали пісню «Тече вода каламутна» в обробці Михайла Кречка, доповнивши святкову атмосферу відкриття виставки. Творчість Закарпатського народного хору охоплює не лише пісенну, а й танцювальну спадщину. Танцювальна група колективу представила «Березнянку» - хореографічну постановку Клари Балог, у якій розкривається самобутність народного танцю Закарпаття.
Діяльність Закарпатського народного хору на виставці висвітлена в окремому розділі. Представлені матеріали розповідають про становлення колективу, його мистецький шлях, керівників і виконавців, які формували його неповторне творче обличчя. Показано і діяльність Клари Балог, видатної балетмейстерки, чия діяльність сприяла збереженню та розвитку народної хореографії Закарпаття. У репертуарі хору відображено культурне розмаїття нашого краю: українські народні пісні, мелодії та танці різних етнічних спільнот Закарпаття. Через сценічне мистецтво колектив передає красу традицій, які формувалися тут упродовж століть. Все це яскраво ілюструють світлини із виступів минулих років.
Наступний розділ знайомить відвідувачів із Володимиром Гошовським – видатним етномузикологом, фольклористом і дослідником народної музики. Він присвятив своє життя збиранню, дослідженню та систематизації народнопісенної спадщини, записував пісні в закарпатських селах, вивчав особливості народного співу й музичні традиції різних народів. Учений прагнув не лише зберегти пісенні зразки, а й дослідити їхню будову, походження та місце в культурі. Його праці й зібрані матеріали стали важливим джерелом для науковців і виконавців та вагомим надбанням української етномузикології.
Ще одна постать, представлена на виставці, - Іван Іванович Крайник, композитор і диригент, який народився 12 лютого 1922 року. Хоча його день народження припадає на іншу пору року, вересень також має особливе значення для його творчої історії. Восени 1947 року відбувся один із ранніх концертів Івана Крайника з оркестром у Тур’я Реметі. А в 1949 році він організував хорову капелу Перечинського лісохімкомбінату, яка стала важливим осередком музичного життя Перечина.
Крайник присвятив себе композиторській і диригентській діяльності, оспівував рідний край і співпрацював із закарпатським поетом Василем Вовчком. Його твори, зокрема «Я дівчина з Перечина», «Верховинське кохання» та «Верховиночка», увійшли до репертуару вокальних колективів. Матеріали й нотні записи, представлені на виставці, дали змогу побачити, як народна мелодія переходила в нові мистецькі форми. Дякуємо Микульця Наталії Іванівні настоятельці монастиря Святого Василія Великого сестер ЧСВВ Української греко-католицької Церкви с. Северіяні Йовжій (м. Ужгород) за те, що подбали про збереження спадку та пердали його до музею.
Виставка стала виявом вдячності всім, хто зберігав, досліджував і популяризував народну музичну спадщину Закарпаття. Вона нагадала, що музика – це не лише мелодія чи пісня, а й пам’ять про людей, родини, громади та покоління, які передавали свої традиції далі.
Дякуємо всім, хто долучився до відкриття виставки, та кожному відвідувачу, хто завітав, щоб познайомитися з експонатами й історіями справжніх хранителів музики нашого народу.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
