21 травня - День пам’яті жертв політичних репресій в Україні. Однією з найтрагічніших сторінок в історії Закарпаття були політичні репресії та репресії за національною ознакою над місцевим населенням. Десятки тисяч безвинних людей на підставі антигуманних, антидемократичних законів та свавілля правлячих чиновників зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, різні висловлювання та релігійні переконання.
В 20-му столітті закарпатці зазнали кілька хвиль масових репресій. Першою була хвиля репресій над відомими активістами і діячами Карпатської України та героями-січовиками. Далі була хвиля репресій над юнаками та дівчатами, які в 1939-1941 роках переходили державний кордон СРСР. В роки війни масових репресій Зазнали люди єврейської національності. Восени 1944р. були піддані репресіям жителі німецької та угорської національності. В перші роки радянської влади були репресовані священники греко-католицької церкви, а сама церква ліквідована. Після війни поплатилися за свої ідейні переконання багато жителів області. В останній час українці зазнають багато переслідувань, катувань і репресій від російських окупантів.
За роки діяльності музею науковими працівниками проводилася пошукова робота і збір експонатів та спогадів від людей, які були піддані репресіям. Багато із зібраних експонатів представлено в діючих експозиціях, решта зберігається у фондах музею.
В діючих експозиціях «Карпатська Україна» та «Меморіальна кімната-музей Августина Волошина» виставлені фотографії та документи діячів Карпатської України, репресованих після війни: Августина Волошина, Ю. Бращайка, С. Клочурака, Д. Климпуша, М. Бандусяка.
Автором даної публікації у численних відрядженнях по районах області зібрані десятки експонатів про громадян, підданих репресіям. Багато з них показані в залі «Закарпаття В роки другої світової війни». В експозиції матеріали про сім’ю Ріхарда і Олени Урбанік.
Одна із жертв сталінського терору стала молода дівчина з Мукачівщини Олена Качур. Разом із старшим братом Юрієм переходять кордон в 1939р. в Радянський союз. Як перебіжчиків, були затримані і засуджені як «вороги народу». Олена відбувала покарання в Сибіру, а брат у далекий Воркуті. В таборі познайомилася з майбутнім чоловіком, чехом з Моравської Острави Ріхардом Урбаніком, великим музикантом, який вже відбув у таборах 15 років. Найбільшою сімейною реліквією родини Урбанік була скрипка, якою голова сім’ї «заробляв» у далекому Тобальську, Граючи у камерному оркестрі. Керував духовим оркестром дітей « Ворогів народу». Після смерті чоловіка Олена привезла скрипку на Закарпаття і в 1991р. передала на зберігання нашому музею. Нині вона разом із історичними знімками та іншими цікавими експонатами виставлена в залі експозиції. Свою сповідь вона записала в зошит, який теж подарувала музею.
Експозиції, присвячені подіям війни, є окремий стенд про виникнення, створення і боротьбу підпільних організацій проти масового терору. Одним із організаторів та активістів молодіжного руху був Михайло Петричко із Чинадієво. В часи окупації в 1942р. був арештований, пройшов через слідчу катівню «Ковнер каштіль». Після війни за співпрацю і участь у національно-визвольному русі знову був ув’язнений і засуджений до страти. Врятували його від страти односельчани. Вирок замінили на 20 років каторжних робіт. Лише у вільній Україні у поважному віці став активістом громадсько-політичного життя області. Багато своїх документів і реліквій передав у краєзнавчий музей.
Після війни жертвами сталінських репресій стало багато представників інтелігенції, творчої молоді, політичних діячів, простих трудівників. Однією з них була педагог Георгіна Мейсарош, дочка професора Ужгородської учительської семінарії Івана Мурані. Крім неї, в її родині були репресовані чоловік та брат Микола.
В листопаді 1946р. була заарештована органами УМБД. Її було пред’явлено стандартне на той час звинувачення про те, що вона проводила антирадянську агітацію, дискредитувала заходи партії. У 1955р. повернулася додому, а 11 вересня 1991р. реабілітована постановою Генеральної прокуратури України. У поважному віці подарувала музею кілька цікавих експонатів, вишиту скатертину з червоною калиною.
В експозиції і фондах музею ще багато матеріалів про репресованих громадян Закарпаття, більшість з яких по політичних мотивів. Повернути добре ім’я всім безвинно потерпілим — наш спільний громадський обов’язок.
Сьогодні на долю українського народу випало важке випробування. Вже в котрий раз ми виборюємо свою свободу і незалежність. В боротьбі з російським агресором втрачаємо кращих синів і дочок України, лише через те, що ми українці. Покладаємося на наші збройні сили, хлопців і дівчат, котрій з кожним днем наближають той день, коли ми неодмінно скоро переможемо!