Виставка одного експонату до Дня вишиванки: традиційна жіноча сорочка з с. Порошково. Щороку в третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. Початки цього свято було покладено ще в 2006 р. Його зміст – у збереженні українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Колектив Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького також долучається до відзначення цього свята. Цьогоріч на честь Дня вишиванки наукові співробітники музею представили унікальний експонат – традиційну жіночу сорочку, якій близько 150 років. Презентація експонату відбулася 17 травня в експозиції «Народні музичні інструменти та одяг Закарпаття». Привітальним словом колектив та гостей музею зустріла директор Ольга Шумовська, яка відзначила важливість подібних заходів та їх роль у збереженні духовної культури краю. Урочисту частину продовжили вихованці гуртка «Музичний фольклор» відділу духовного і творчого розвитку «Джерела» КЗПО «ПАДІЮНу» (керівник – Надь Вікторія (до речі, Ольга Шумовська є її вихованкою – протягом 5 років була солісткою ансамблю «Віночок» у «ПАДІЮНі»). Вони представили чудовий репертуар – пісня «Летіла зозуля», яка є саундреком до фільму «І будуть люди» (Вайда Ольга), номер «Закарпатська в’язанка» (тріо – Вайда Анастасія, Ярчич Єлизавета, Сабов Вероніка, аранжування – Короленко В.). Після цього до слова запросили провідного наукового співробітника відділу історії та краєзнавства Палинчак-Кутузову Василину, яка розповіла про історію та особливості представленого експоната. Інтерес до народного одягу, способів його прикрашання, зокрема до вишивки, спостерігається вже давно. Ще на початку ХХ ст. почали вивчати особливості одягу в населення того чи іншого регіону. Відмінності зустрічалися навіть в сусідніх селах. У цьому плані Закарпаття для дослідників того часу – terra nova. Одним із першовідкривачів видів закарпатської вишивки став Сергій Маковський, який переїхав на ці землі на початку 20-х років ХХ ст. Тут він працював в Ужгородському відділі шкільної управи. А оскільки в той час територія Закарпаття під назвою «Підкарпатська Русь» входила до складу І Чехословацької республіки, то за вказівкою влади зайнявся збором експонатів для майбутньої виставки «Життя і мистецтво Підкарпатської Русі», яка з успіхом була презентована у 1924 р. в Празі й відображала життя корінного населення краю, його культуру та побут. Її також експонували в Брно та Кошицях. Більшість предметів потрапило до етнографічних музеїв Праги та Брно, частину передали шкільному відділу в Ужгороді, де розмістили у підвалах єпископської резиденції через відсутність придатного для експонування предметів приміщення. Одним із експонатів, який був відібраний для показу в Празі, була старовинна жіноча сорочка з с. Порошково, яке відноситься до турянського етнографічного району. Долина річки Тур’я – від сіл Ворочево через Тур’я-Ремети, Тур’я Пасіку, Порошково, Плоске до Голубиного біля Сваляви. У силу географічного розташування в долині р. Тур’я найдовше зберігались традиції вишивання, ніж у мукачівському та ужгородському районах. Вже в 40-50-х роках ХХ ст. на вбранні та вишивці тур’янської долини міські впливи позначились більшою мірою, ніж в інших районах Закарпаття. Ця жіноча сорочка є типовим взірцем одягу з цього територіально-етнографічного типу вишивки, який співпадає з локальним одяговим комплексом. Вона коротка, має овальний виріз горловини, зшивалася з двох пілок, рукави зібрані та мають пришивні манжети. Такі сорочки мали розріз спереду – «фараметлики», котрий оздоблювався вишивкою. Тут притаманний дещо інший, тур’янський, тип вишивки, з характерною грою чорного візерунку і кольорових вкраплень і різноманіттям швів: «хрест» постійно змінюється петельками білою ниткою, «оплетачкою» (конопляна біла нитка, якою вишивалися чоловічі сорочки, комір, пазухи, манжети), вирізом, стібками гладдю. Для вишивки тур’янської долини характерна ажурність візерунку, орнаментальні мотиви заповнюють тло не щільно. Основні орнаментальні взірці – зіркові та S-видні мотиви у вигляді меандру. Тур’янська вишивка вишукано скромна. У деяких селах рукави і коміри сорочок, особливо чоловічих, відтінені нею ледь помітно. Викрійка короткої жіночої сорочки також інша. С. Маковський не вказує вік сорочки, проте за публікацією можемо припустити, що їй вже понад 150 років. На основі пам’ятки можна судити про крій сорочки, що притаманна даному осередку. Проаналізувавши вишивку, що побутувала в кінці ХІХ та на початку ХХ ст., та порівнявши з більш пізніми експонатами, можемо виявити певні закономірності розвитку вишивки. Взірець з таким розміщенням вишивки є унікальним і дає можливість судити про взірці більш ранні. На завершення присутні мали можливість насолодитися чудовими піснями «Гуцулка Ксеня» у виконанні Вайди Ольги та «Черешнічкі» (словацька народна пісня), яку заспівала Ярчич Єлизавета. Щиро запрошуємо всіх оглянути унікальний експонат! Палинчак-Кутузова Василина, провідний науковий співробітник відділу історії та краєзнавства. КЗПО "Закарпатський обласний центр дитячої та юнацької творчості ПАДІЮН
Опубліковано Ужгородський замок, Краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького Середа, 17 травня 2023 р.
