27 березня відбулася тематична екскурсія «Таємниці фортифікаційних укріплень Ужгородського замку». Ужгородський замок найбільш популярний та відвідуваний туристичний об'єкт Ужгорода. Сотні тисячі відвідувачів, які бажають доторкнутися до нашої історії, радо замість древня фортеця щороку. І що вперше бачать туристи підходячи до замку? Їх зустрічають можливі приземісті фортифікаційні укріплення та величні бастіони. Про бастіонну системуукріплень та ще давніші оборонні укріплення фортеці для членів Асоціації фахового туристичного супроводу Закарпаття пояснює Михайло Джахман – завідувач відділу Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького.
Наукові дослідження доводять, що замок, який зберіг основні риси до наших днів будувався і перебудовувався в кількох етапах протягом ХІV – ХVІІІ ст. Спочатку в ХІV – ХV ст. у романському стилі були зведені з каменю східне та західне крила палацу, які між собою з'єднувалися фортечними стінами. Ці споруди були обнесені сухим ровом та земляним насипом.
Останні суттєві перетворення родиною Другетів у замковому палаці (внутрішньому замку) були здійснені у кін. ХVІ – середині ХVІІ ст. У 1590-их роках перебудовано замковий палац, зведено можливі вежі в усіх чотирьох кутах та з’єднано житловими приміщеннями східне, західне та південне крила палацу. Тогочасну перебудову замку пов'язують із одним із найбільших землевласників Північно-Східної Угорщини – Ужанським та Земплинським наджупаном Іштваном В Другетом.
Бастіонні регулярні замки, до яких унікальний ужгородський і які збереглися до нашого часу, становлять велику науково-культурну цінність насамперед як пам’ятки історії та архітектури. Зовнішні фортифікаційні споруди бастіонного типу Ужгородського замку мають форму неправильного чотирикутника, а після добудови в кінці ХVІІ ст. п'ятого клиноподібного бастіону конфігурація стає наближеною до неправильного п'ятикутника. Південно-східний і південно-західний бастіони побудовані на взірець укріплень новоіталійської школи. Дві інші бастіони мають різні розміри, конфігурацію й просторовий уклад, що ускладнює з'ясування, за якою системою їх побудовано. Причиною цього є, імовірно, особливості рельєфу Замкової гори.
Це масштабне будівництво пов'язують з іменем Дєрдя IV Другета (1633-1661). Дєрдь IV–вихідець з гуменської гілки роду Другетів, єдиний син Яноша Х Другета та Анни Якушич-Другет. Він успадкував титул наджупана Ужанського комітату. У війнах з турками був обраний командувачем Кошицького та Земплинського дворянського ополчення. Помер у молодому віці 9 жовтня 1661 р.
Клиноподібний бастіон звелів для північно-східної сторони, яка практично не прострілювалася артилерією з кутових бастіонів. Біля бастіону видно замурований вихід з дати на поперечині: 1653.
Кладка стін – бутова кам'яна. Для спорудження укріплень використано переважно андезит та базальт, які виглядали в кар'єрах в околицях замку. Тесаний камінь пісковик (білий вапняк) застосований для карнизу, обрамлення воріт, бійниця та ін. д. Кладка виконана на вапняному розчині. У відновлювальних роботах у кладці застосовували і червону повнотілу цеглу. Зовні стіни бастіону зведені під кутом – внизу до верху звучать. Внутрішня частина стіни вертикальна. Таким чином збільшена міцність укріплень. Товщина фортечних стін у верхній частині у середньому становить 2,1 – 1,7 м, але переважно 1,9 м. Найтовстіша частина фортечної стіни біля в'їзної брами – 2,1 м, а найтонша між північно-східним бастіоном та палацом – приблизно 1 м.
погано на значущість таких пам'яток, вони залишаються не дослідженими, маловивченими і не реставрованими у повному об'ємі. Як підказує світовий досвід музеєфікації подібних об’єктів є найкращим рішенням для їх та збереження подальшого використання. На практиці процесу музеєфікації потрібне комплексне наукове дослідження фізичного стану замку з подальшим проведенням консерваційно-реставраційних робіт, реконструкцією первісного природного та культурно-історичного навколишнього середовища, відновленням типових художньо-архітектурних елементів об’єкта, організацією деяких умов екскурсійно-туристичного огляду.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати Августина Волошина
