Символом України, одним із найвідоміших її синів є Тарас Григорович Шевченко. Його постать надихає на звершення не одне покоління, а образ увічнений у поетичному слові. Чимало майстрів живопису втілили Кобзаря у своїх роботах. Проте чи не найбільше представлений Шевченко в скульптурі. Мабуть, немає куточка на Землі, де б не було споруджено пам’ятник Великому Українцеві.
Сьогодні, 10 березня, у 164-ті роковини смерті поета, на другому поверсі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького було відкрито камерну виставку одного експонату, присвячену відображенню Кобзаря у скульптурі. У своєму вітальному слові директор музею Ольга Шумовська вказала на важливість проведення таких заходів, особливо у ці важкі для нашої держави часи. Постать Шевченка є сакральною для українського народу, він є втіленням боротьби й незламності, а вірші надихають на спротив і стійкість, попри всі негаразди й життєві бурі.
Увазі відвідувачів представлений макет пам’ятника Кобзарю, автором якого є група українських скульпторів Ю. Синькевича, А. Фуженка та М. Грицюка. Автори зобразили Шевченка як мислителя, філософа, вченого з мужнім благородним, зосередженим обличчям, який схиливши голову, в глибокій задумі прямує на зустріч бурі. Загальною ідеєю пам'ятника є мотив «окрилений поет». Динамічність пам'ятника і ця окриленість постаті Тараса Шевченка, не в останню чергу, досягається завдяки оригінальному зовнішньому вигляду поета, а саме — вибору одягу, в якому втілено поета, — сучасної для Тараса Шевченка «шинелі-крилатки». Та й сама постать поета справляє враження не статичної, а такої, що рухається, вростаючи в землю (низький постамент), що, за задумом авторів, мало підкреслити зв'язок поета з народом.
Історія ж цього скульптурного зображення є доволі нетривіальною і почалася в 1964 р., коли представниками української еміграції у Вашингтоні, США, було заплановано відкриття пам’ятника Т. Шевченку. З метою випередження головного геополітичного та ідеологічного конкурента радянським керівництвом було організовано конкурс проєктів монумента Т. Г. Шевченку, у якому брало участь 35 робіт. Та хто краще зобразить українського Пророка, як не українці? Перемогу отримала скульптура українських скульпторів Ю. Синькевича, А. Фуженка, М. Грицюка.
Образ, втілений у скульптурі, продовжує надихати й радувати та є свідченням величі й значущості генія українського народу.
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства
