Щороку 29 серпня Україна вшановує тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, за мирне небо, за право бути собою. Це день скорботи, гордості й глибокої вдячності. Серед тисяч героїв – молоді українські історики, які залишили університетські аудиторії, аби стати до зброї й боронити Батьківщину.
Вони вивчали минуле, щоб краще розуміти
сучасність. Досліджували війни та визвольні рухи, шукали правду в документах і
свідченнях. Але доля покликала їх не лише вивчати історію, але й творити її.
Історію власної країни, написану не пером, а кров’ю.
Вони могли б бути авторами підручників,
викладачами, науковцями, хранителями пам’яті. Але стали воїнами. Тими, хто
пішов на передову, залишивши рукописи, дипломи й аспірантуру, аби захистити те,
про що писали – свободу, гідність, право на національну ідентичність.
Ми пам’ятаємо кожного з них. Імена, які,
можливо, ще не встигли стати знаними в науці, але вже навіки вписані в літопис
української боротьби. У День пам’яті захисників, які загинули у боротьбі за
незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, серед інших,
хочемо згадати наступних героїв:
Руслан Ференці випускник
історичного факультету Ужгородського національного університету, учасник
Революції Гідності, який захищав Україну на сході і за відвагу в боях у
2014-2017 роках був нагороджений орденом «За мужність». У лютому 2022 року,
попри інвалідність, пішов до лав ЗСУ, був старшим стрільцем 4-го
десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового батальйону
військової частини А0284. Загинув 10 червня 2022 року у бою біля населеного
пункту Богородичне Краматорського району Донецької області. Похований на Пагорбі
Слави в Ужгороді.
Тарас Гайдук історик
за фахом, екскурсовод і активний учасник громадського життя м. Ужгорода. З
початком повномасштабної війни став на захист України й загинув на південному
фронті, стримуючи наступ ворога. Він був одним із перших, кого поховали на
ужгородському Пагорбі Слави після трагічного 24 лютого 2022 року. 16 березня
2022 року Тарас Гайдук посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ
ступеню.
Микола Гаєвой
навчався на історика в Ужгородському національному університеті, а згодом – в Українському
католицькому університеті. У 2019 році вступив до аспірантури. Для своєї
дисертації обрав політичну біографію діяча ОУН Ярослава Стецька. 24 лютого
2022 року доєднався до лав ЗСУ. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій
(Поліській бригаді ДШВ ЗСУ). Загинув 27 серпня 2024 року на Курському напрямку.
Поховали Миколу Гаєвого 4 вересня 2024 року на Пагорбі Слави в Ужгороді.
Роман Гапак
студент факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного
університету з дитинства мріяв бути військовим, а тому, попри можливість не
потрапити до армії, підписав контракт із ЗСУ ще за рік до початку
повномасштабної війни та брав участь в АТО. Кавалер орденів "За
мужність" – ІІІ і ІІ ступенів та посмертно нагороджений орденом "За
мужність" І ступеня. 27 травня 2024 року загинув внаслідок удару FPV-дрона
у селі Малі Щербаки Запорізької області. Поховали Романа Гапака на Пагорбі
Слави в Ужгороді.
Андрій Кирчів випускник
історичного факультету Ужгородського національного університету. З 16 березня
2022 року проходив службу у військовій частині 3002 Національної гвардії
України. Його було призначено командиром 2-го стрілецького відділення 3-го
стрілецького взводу стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону. 19 червня
2024 року життя Андрія Кирчіва трагічно обірвалось під час виконання
бойового завдання по захисту нашої держави поблизу селища Урожайне
Волноваського району Донецької області.
Вони загинули, але залишили нам заповіт:
не зраджувати правду, берегти історичну пам’ять, продовжувати будувати вільну,
сильну Україну.
Світла пам’ять героям-історикам.
Вічна шана всім, хто поклав життя за незалежність і цілісність нашої держави.
Відділ новітньої історії, Меморіального
музею-кімнати А. Волошина
