Ференц Ракоці II - портрет "оживили" технологією штучного інтелекту

Ференц Ракоці II - мало відомий портрет "оживили" технологією штучного інтелекту

Ми використали менш відомий портрет Ференца Ракоці II з замку 16-го століття в місті Шарошпоток (Sárospatak), що є об'єктом Світової спадщини Юнеско. Сам портрет був написаний в 1896 році до святкування Тисячоліття Угорщини (підписаний як László F.). На портреті граф Ференц Ракоці II одягнений в обладунки під темно-червоним плащем, обробленим горностаєм і закріпленим ювелірною застібкою, має орден Золотого руна на шиї, рукавиці золотого кольору та церемоніальну булаву у правій руці. Ференц ІІ Ракоці - князь Трансільванії, граф Валахський, керівник антигабсбурзької національно-визвольної війни 1703 - 1711 років. Останній старший представник династії Ракоці, син Ференца І Ракоці та Ілони Зріні. Ференц Ракоці одружився у вересні з 1694 року в Кельні з князівною Кароліною Амалією Гесенською-Рейнфальс, був батьком чотирьох дітей. Володів Мукачівським замком та вів міцну дружбу з володарем Ужгородського замку - Міклошем Берчені та його дружиною Крістіною Чакі. Разом з Берчені вони вели антигабсбурзьку національно-визвольну війну угорського населення. Після поразки війни у 1711 році Ференц Ракоці переховувався в Данцігу під ім'ям графа Шарош. Деякий час жив у Московії, Франції, а надалі переїхав до Стамбулу. На чужині він перебував зі своїми друзями - Міклошем Берчені і його жінкою Крістіною Чакі. Цікава ситуація сталась з графом у день смерті Крістіни Чакі. Слуги родини Берчені повідомили Ференца ІІ Ракоці, що графиня помирає. Князь негайно прийшов до будинку графів. Але Міклош його не зустрів. Виявилося, що він, як завжди у цей час, спав. І слуги не сміли його будити. Тож до ліжка Крістіни Чакі підійшов лише князь Ракоці, і він був останній, хто втішав графиню, тримаючи її за руку. Написав Ференц ІІ «Мемуари про угорську війну». Помер у місті Родосто. 29 жовтня 1906 року прах Ракоці Ференца ІІ було перенесено на батьківщину у м. Кошице, Словаччина, і перепоховано у крипті собору Святої Єлизавети. Провідний програміст музею - В. В. Габорець, Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська

Posted by Uzhhorod Castle, T. Lehoczky Transcarpathian Regional Local History Museum on Saturday, March 13, 2021

    Ми використали менш відомий портрет Ференца Ракоці II з замку 16-го століття в місті Шарошпоток (Sárospatak), що є об'єктом Світової спадщини Юнеско. Сам портрет був написаний в 1896 році до святкування Тисячоліття Угорщини (підписаний як László F.).

    На портреті граф Ференц Ракоці II одягнений в обладунки під темно-червоним плащем, обробленим горностаєм і закріпленим ювелірною застібкою, має орден Золотого руна на шиї, рукавиці золотого кольору та церемоніальну булаву у правій руці.

    Ференц ІІ Ракоці - князь Трансільванії, граф Валахський, керівник антигабсбурзької національно-визвольної війни 1703 - 1711 років. Останній старший представник династії Ракоці, син Ференца І Ракоці та Ілони Зріні. Ференц Ракоці одружився у вересні з 1694 року в Кельні з князівною Кароліною Амалією Гесенською-Рейнфальс, був батьком чотирьох дітей. Володів Мукачівським замком та вів міцну дружбу з володарем Ужгородського замку - Міклошем Берчені та його дружиною Крістіною Чакі. Разом з Берчені вони вели антигабсбурзьку національно-визвольну війну угорського населення. Після поразки війни  у 1711 році Ференц Ракоці переховувався в Данцігу під ім'ям графа Шарош. Деякий час жив у Московії, Франції, а надалі переїхав до Стамбулу. На чужині він перебував зі своїми друзями - Міклошем Берчені і його жінкою Крістіною Чакі. 

    Цікава ситуація сталась з графом у день смерті Крістіни Чакі. Слуги родини Берчені повідомили Ференца ІІ Ракоці, що графиня помирає. Князь негайно прийшов до будинку графів. Але Міклош його не зустрів. Виявилося, що він, як завжди у цей час, спав. І слуги не сміли його будити. Тож до ліжка Крістіни Чакі підійшов лише князь Ракоці, і він був останній, хто втішав графиню, тримаючи її за руку.

    Написав Ференц ІІ «Мемуари про угорську війну». Помер у місті Родосто. 29 жовтня 1906 року прах Ракоці Ференца ІІ було перенесено на батьківщину у  м. Кошице, Словаччина, і перепоховано у крипті собору Святої Єлизавети.

Провідний програміст музею - В. В. Габорець,
Зав. сектору археології відділу історії та краєзнавства - О. Ю. Шумовська