У другу неділю вересня любителі пернатих відзначають Всесвітній день журавля. Свою історію це свято веде з 2002 року зі Сполучених Штатів Америки. Щоб зберегти білого американського журавля від зникнення, вчені підкладали яйця іншим видам журавлів, які будували гнізда у більш безпечних умовах. Випуск врятованих птахів у природнє середовище став екологічним святом.
Поодинокі ключі вже летять над Ужгородом, а незабаром почнеться масовий проліт цих величних птахів. У світі відомо більше десяти видів журавлів, в Україні гніздяться два – журавель сірий та степовий, зрідка залітає білий сибірський.
Журавель сірий – великий птах розміром 114-130 см і важить 4-7 кг. Забарвлення дорослої особини сіре, а молодої – рудувато-буре. На тім’ї в нього – гола червона шкіра; потилиця, горло і верх шиї чорні, по боках голови – білі смуги, дзьоб буруватий, ноги чорні. На території України сірий журавель гніздиться на поліських болотах різного типу, а також у долинах великих річок Лівобережного Лісостепу і частково у Лівобережному степу. В минулому журавлі гніздилися і на Закарпатті, зокрема й на болоті Чорний Мочар, яке пізніше осушили. Експонат, який зберігається у фондах музею, здобутий у 1930 році в селі Есень Ужгородського району.
Перед осіннім перельотом сірі журавлі збираються у певних місцевостях, звідки з голосними криками здіймаються разом і летять до місця зимівлі. У польоті строго зберігають клиноподібний стрій і тримаються з року в рік певного шляху, тому ми й спостерігаємо їх традиційно восени та навесні. Птахи в повітрі рухаються чітко й злагоджено: на чолі зграї – вожак, а решта летять у два ряди, зберігаючи чітко дистанцію. Як тільки перший журавель стомлюється, він переміщується в кінець ключа, а на його місце заступає інший. Цікаво спостерігати за їхніми синхронними рухами: великий ключ раптово розбивається на декілька маленьких, або, навпаки, декілька ключів швидко об’єдналися в один.
Птахи зимують в Туреччині, Ізраїлі, Саудівській Аравії, Індії, Іспанії, а також у північній Африці. Минулої зими, вперше за 150 років, журавлів спостерігали на Закарпатті поблизу Чопа. Над Ужгородом журавлині ключі бачили навіть у січні, а найбільша міграція була в кінці лютого до середини березня.
Саме у вересні ми найчастіше спостерігаємо проліт журавлів над Ужгородським замком. Гуляючи замковим парком, ви можете вловити звуки з неба. Деколи вони ледь чутні, коли птахи дуже високо летять і тоді розгледіти їх важко, а буває так, що вони дуже низько пролітають над замковим палацом і тоді їхню пісню добре чути. На душі від цього стає і сумно, тому що птахи покидають рідний край і попереду довга зима, і приємно від зустрічі з ними. Ми віримо, що журавлики успішно долетять до свого місця призначення, деякі може залишаться і в нас, а ми з нетерпінням чекатимемо весною на їх повернення з теплом і перемогою.
Руслана Джахман старший науковий співробітник
сектору природи відділу історії та краєзнавства