Неолітична Венера, як образ жінки

 

Сьогодні, 8 березня, святкується Міжнародний жіночий день. У цей день весь світ шанує жінок, їх красу, місце в історії та культурі. З нагоди цього свята сектор археології ЗОКМ ім. Т. Легоцького хоче привітати все жіноцтво та розповісти невеличку історію про погляд на жінку, її роль ті місце у первісному суспільстві.

Насправді роль жінки у первісних суспільствах доволі складно визначити. Ми не можемо впевнено стверджувати, яке ж місце могла вона могла посідати протягом мільйонів років еволюції. Існує багато припущень щодо функцій, які могла виконувати жінка, проте на превеликий жаль, вони лишаються лише припущеннями.

Відтак світло на це питання проливає поява так званих палеолітичних Венер, що почали виникати у проміжку між 30 000 і 11 000 р. тому. З оригінальною римською богинею краси Венерою вони не мали нічого спільного. Їх так назвали, щоб провести метафоричну паралель, адже на думку деяких науковців вони були тогочасними ідеалами краси.

Самі «Венери» виготовлялися з каменю, глини або кістки, можливо окремі вироби були і з дерева, проте жодна фігурка до наших часів не збереглася. В основному зображувалися жінки, в яких були гіперболізовано збільшені репродуктивні органи та стегна, на окремих фігурках були присутні і сліди ожиріння (див. Мал. 1). Щодо їх призначення до сьогодні точаться палкі дискусії, одні дослідники вважають, що фігурки були втіленням тогочасної краси, інші – первісним божеством,  богинею родючості, або ж це були просто зображення самої скульпторки.

На Закарпатті подібні скульптури з’явилися в добу неоліту у носіїв культури Кріш (5300 – 4600 р. до. н. е.). Це було землеробсько-скотарське населення, що походило з терен Передньої Азії, де у той час вже протягом тисячоліть формувалося поважне ставлення до жіноцтва у суспільстві. Вони окрім справ хатніх, займалися й справами релігійними, були шаманками й жрицями.

Про подібне ставлення до образу жінки на Закарпатті свідчать і неолітичні Венери, що були знайдені на наших теренах (див. Мал. 2-3). Так, ці статуетки мають яскраво виражені груди та стегна, а одна з них ймовірно використовувалася, як кулон, що скоріш за все і свідчить про її релігійне призначення.

Отже, завдяки своїм репродуктивним здібностям та певної сакралізації образу жінка посідала вагоме місце у суспільстві. Навіть після того, як людські суспільства поволі ставали чітко патріархальними, жінка та її образ (Богиня Матір) лишалися поважними в багатьох культурах протягом тисячоліть. Що ж казати, якщо і в наш час, подібні архаїзми зберігаються у свідомості людей і формують їхнє світосприйняття.

 

Вітаємо зі святом 8 березня!

                                   

 Наукові співробітники                

 сектору археології музею