ГЕРАКЛ – СИМВОЛ УЖГОРОДСЬКОГО ЗАМКУ ТА МУЗЕЮ

     В складних   гнітючо-пандемічних,   лімітуючих   живий   обмін   науково-просвітницькою й пізнавально-виховною   та   ін.   інформацією   між   людьми умовах, працівники музею, зокрема й члени Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, презентують новий творчий, світлий за змістом і завданнями, формуючий життєдайний, людиноцентричний настрій проект - ознайомлення з найбільш популярними, цікавими та найціннішими експонатами Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.

    

     Перший пропонований експонат, без якого майже неможливо уявити подвір'я Ужгородського замку й музею – Геракл, що прийшов до нас з грецької міфології. Чавунна скульптура давньогрецького супер-героя відлита у 1842 році на залізо-ливарному заводі у селі Тур'я-Ремета (нині Перечинського району). Автор мистецького твору - відомий скульптор-модельєр В. Кінне. Це засвідчують  надписи «UNGVHA̓R  1842» та «W.  KINNE.  FEC» на основі скульптури. У той час підприємці, виробництва яких знаходилися у невеликих населених пунктах, на свою продукцію обов‘язково ставили клеймо з назвою найближчого, добре відомого міста. У нашому випадку найближчим і загальновідомим був Ужгород (UNGVÁR). Скульптурна композиція відображає один із дванадцяти  подвигів славного й непоборного грека – перемогу Геракла над лернейською гідрою.

    

    Понад   століття   Геракл   був   окрасою бальнеологічного   курорту   на Ужоцькому перевалі.   Ужоцькі   купелі   у   ХІХ   ст.   користувалися   великою популярністю в тодішній Угорщині й Галичині. Скульптура, розташована у центрі   купальні-фонтана,   на   чаші   якої привертав   увагу   відвідувачів великоформатний надпис «HERKULES», була його окрасою. Під час Першої світової   війни   ці оздоровниці   зазнали   масштабних   руйнувань.   Спроби відновити   їх   роботу   і   минулу   популярність   у   1920-30   рр.   виявилися безуспішними.

     У 1947 році директор краєзнавчого музею Петро Сова організував  перевезення пошкодженої   скульптури   до   Ужгорода. На одній світлині, що зберігається у музейних фондосховищах, зафіксовано момент, як П. Сова оглядає Геракла перед його мандрівкою з Ужоцького перевалу. Після реставраційних робіт скульптуру встановили на замковому подвір'ї. З тих пір відвідувачі мають змогу милуватися цією монументальною пам'яткою залізо-ливарного мистецтва Закарпаття.

Цікавий експонат

     Долина нарцисів – унікальний куточок на Закарпатті, де можна побачити масове цвітіння нарцису вузьколистого. Розташована вона в урочищі Кіреші поблизу Хуста.  Білосніжні квіти, які, зазвичай, ростуть в наших квітниках, розквітають у травні на звичайних луках і розпилюють ніжний аромат навколо. Щороку подивитися на цвіт квітки, яка любить гори,  приїжджає багато туристів. Та це не єдине місце зростання гірського виду на низовині.

     У фондах Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається гербарний зразок нарциса вузьколистого з околиць смт. Буштина Тячівського р-ну, зібраний Людвіком  Вагнером (1815-1888) в другій половині ХІХ ст. Ботанік-аматор одним із перших   почав збирати гербарій у нашому краї. Його персональна колекція  налічує 40 тис. зразків і зберігається в Угорському Природничому музеї. Невелика частина її потрапила й до Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького.

     У травні 2015 року ім’я флориста вшанували науковці, присвятивши йому  конференцію «Внесок натуралістів-аматорів у вивчення біологічного різноманіття». Під час конференції учасники, серед яких були й наукові співробітники сектору природи відділу історії та краєзнавства Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького,   побували в дубовому лісі в околицях Буштина.

     Весна 2020 року дещо змінила людські плани, та в природнє середовище вона не втручалася. Нарциси на Закарпатті уже почали розквітати. Хтось може ще й встигне помилуватися ними в природі,  а тим, хто, вже відклав екскурсію на наступний рік, пропонуємо  світлини, зроблені музейними працівниками ще в докарантинні часи в місцях, які часто відвідував  і Л. Вагнер.  

Джахман Р. В. старший науковий співробітник 

сектору природи відділу історії та краєзнавства

Цвіт сакури в Ужгородському замку

Рожева краса в Ужгородському замку

     В середині квітня Ужгород потопає в рожевому цвіті сакури. Подивитись на це диво їдуть тисячі охочих із усіх куточків України. Обов’язковим пунктом для них є й Ужгородський замок. Зазвичай в такий час тут дуже людно. На подвір’ї, в залах – всюди багато туристів. Люди гуляють, фотографуються і просто насолоджуються рожевими сакурами, влаштувавши таке собі Ханамі в парку. Та цьогоріч в Ужгородському замку пусто й тихо: відсутні черги біля каси, а експозиції зачинені. Через карантин музей уже більше місяця не приймає відвідувачів. Квітами японських черешень, що розквітли у замковому парку, милуються музейні котики, білочки та птахи, для яких немає ніяких обмежувальних заходів. Вони живуть тут так, як і жили до карантину й займаються своїми весняними клопотами.

     Сакура – це збірна, садова назва форм, виділених на основі декількох східно-азійських видів вишень, зазвичай із махровими, найчастіше рожевими квітками. На основі дикоростучих вишень створено багато красивих сортів. Перше місце серед них посідає Канзан (Kanzan), відомий також як Hisakura, NewRed, Kirin, Naden. Він згадується під назвою Секйяйма (Sekiyama) з 1681 року. Більшість сакур в Ужгороді належать до сорту Kanzan. Ростуть вони

й на території парку Ужгородського замку. П’ять дерев було висаджено науковими співробітниками музею ще у 80-х роках минулого століття.

     Цінними для селекції ознаками цього сорту є густо-махрові яскраво-рожеві великі (діаметром до 4–5 см) квітки, зібрані по три або п’ять у щиткоподібні суцвіття, що рясно вкривають усі гілки, а також своєрідна крона, яка у розвиненого дерева нагадує бокал для вина. Згодом, через провисання довгих важких гілок у старіших дерев, він перетворюється на парасольку.

«Наймолодша» замкова сакура має плакучу форму. Це сорт Кіку-Шідаре, виділений у Японії на стику 19-20 століть і докладно описаний у 1922 році. Невелике дерево зі звисаючими до землі гілками з кулястими, схожими на хризантеми, повними рожевими квітками, було висаджено в 2009 році. Воно першим розквітає в парку Ужгородського замку. «Чим більше квіток розпустилось цієї весни, тим щасливіше життя чекає людей», – каже японське повір’я. Віримо, що так і буде. Всі, хто мріяв побачити цвіт і вдихнути аромат сакури, обов’язково здійснять своє бажання. А цьогоріч насолоджуємося весняною красою замкового парку онлайн.

Руслана Джахман 

старший науковий співробітник 

сектору природи 

відділу історії та краєзнавства

Оновлення експозиції

     В складних умовах карантину планомірно здійснюється оновлення експозиції «Народні музичні інструменти Закарпаття» (зав. сектором етнографії Шостак В. А.), яка завжди викликає великий інтерес у відвідувачів музею. Як відомо, другий поверх, де експозицію було розміщено й раніше, через аварійний стан, впродовж 2019 - початку 2020 р. був капітально відремонтований. Експозицію суттєво змінено й оновлено.

     Відкриття експозиції планується у травні нинішнього року – до Міжнародного дня музеїв.

ЗАКАРПАТТЯ КРІЗЬ ВІКИ

     У видавництві TIMPANI (директор Федишин Я. М.) вийшов у світ повнокольоровий буклет до добре відомої й однієї з найпривабливіших та найбільш відвідуваної експозиції «Закарпаття у період VIII - початку XX століть», створеної, як відомо, за фінансової підтримки уряду Угорщини. Мова українська.

     В буклеті подано стислий екскурс по масштабному історичному періоду Закарпаття на основі музейних матеріалів, пропонованих відвідувачам у чотирьох оновлених залах.

     Автор тексту - завідувач відділу музею Джахман М. М., науковий редактор - Делеган М. В., відповідальний за випуск – Шеба В. С.

     Буклет видано за кошти, зароблені працівниками установи. Найближчим часом для відвідувачів музею буде презентовано також угорськомовний варіант буклета.

Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”

З повним тектсом постанови можна ознайомитись за посиланням: "Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”"

ОГОЛОШЕННЯ

З МЕТОЮ ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ГОСТРУ РЕСПІРАТОРНУ ІНФЕКЦІЮ,
ЗГІДНО РІШЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 25.03.2020 Р.
РОБОТУ МУЗЕЮ ДО 24 КВІТНЯ 2020 Р.
ТИМЧАСОВО ПРИЗУПИНЕНО.

Інтерв'ю з нагоди нового випуску "Наукового збірника" музею

     Інтерв'ю з нагоди виходу у світ XVIII-XIX випуску «Наукового збірника» Закарпатського обласного  краєзнавчого музею ім. Легоцького 20 березня телеканалу «Тиса-1» дав заступник директора установи з наукової роботи М. В. Делеган.

     Повідомлення про зазначену подію помістили, зокрема, на своїх сайтах Національна спілка краєзнавців України, «Закарпаття онлайн» та інші засоби масової інформації.

Вийшов у світ XVIII-XIX випуск «Наукового збірника» Комунального закладу «Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького.

    Збірник  містить статті наукових співробітників музею, науковців та краєзнавців області з актуальних питань  краєзнавства, археології, історії, етнографії та природознавства Закарпаття.

XVIII-XIX випуск «Наукового збірника»
Комунального закладу «Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Т. Легоцького

    Грунтовне  наукове  дослідження завідувача сектору природи Михайла Біланича присвячене актуальній і малодослідженій темі поширення дерев-екзотів у Закарпатській області, зокрема хвойного екзотичного роду дерев - Кедр (Cedrus Trew). Пізнавальною є й інформація про гербарій рослин Родин Первоцвітні, що зберігається у фондах музею, автор якої є старший науковий співробітник сектору природи установи Олена Бучмей.

    Цікавими для науковців і шанувальників археологічної науки є статті Володимира Мойжеса щодо результатів археологічних розкопок руїн середньовічної церкви св. Юрія на території Ужгородського замку та Павла Пеняка щодо археологічних пам’яток Мукачівського району Закарпатської області.

    В умовах появи в Інтернеті нових документів з німецьких архівів особливу увагу читачів привертає публікація заступника директора з наукової роботи, кандидата історичних наук Михайла Делегана – «Карпатська Україна – важлива складова Українського державотворення». В публікації зроблено стислий аналіз надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехословаччини у жовтні 1938 року і проголошення незалежності Карпатської України у березні 1939 року. В статті «До 145-річчя від дня народження Волошина Августина Івановича» той же автор характеризує життєвий шлях, церковно-релігійну, науково-педагогічну, громадсько-політичну і державотворчу діяльність президента Карпатської України Августина Волошина. 

    Наукова розвідка Івана Ороса, завідувача відділу історії Карпатської України, знайомить читачів з документами із родинної спадщини сім’ї Августина Волошина про заснування та діяльність благодійного фонду «Українське Допомогове Бюро у Празі». Пізнавальною є й його інформація про відзначення 80-ти річчя проголошення незалежності Карпатської України, зокрема про відкриття в новозбудованій виставковій залі Меморіального комплексу «Красне поле» нової постійно діючої виставки «Карпатська Україна 1938-1939 рр. – героїчна сторінка історії нашої держави».

    Читачі також зможуть ознайомитися із становленням та розвитком зовнішніх фортифікаційних оборонних укріплень Ужгородського замку XVII – XVIII ст.  Повідомлення про їх використання та стан збереження на сучасному етапі подано завідувачем відділу експозиційної та науково-методичної роботи Михайлом Джахманом.  

    Поважний етнограф Віктор Шостак професійно аналізує становлення й розвиток струнно-смичкових інструментів на Закарпатті у XIX-XX ст., детально досліджує історію формування перших музичних шкіл в області. Цікавою є також стаття досвідченого етнографа Іллі Грибанича про поховально-поминальні обряди села Річка Міжгірського району кінця XIX – 50-х років ХХ ст., дослідження яких автор здійснював у зазначеному населеному пункті.

    У рубриці «Повідомлення» Руслана Джахман інформує читачів про ХІІ міжнародну конференцію «Синантропізація флори та рослинність», що проходила на базі Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.

    Учений секретар музею Андреа Ронай знайомить читачів із хронікою діяльності музею – найважливішими і найцікавішими подіями, що мали місце у житті колективу та у стінах Ужгородського замку упродовж 2018-2019 рр. 

    Упорядник і науковий редактор збірника - М. В. Делеган, заступник директора музею з наукової роботи, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Відповідальний за випуск – В. С. Шеба – директор музею. 

    Рецензенти  - Олександр Андрійович Удод, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (м. Київ) та Ігор Анатолійович Прохненко, кандидат історичних наук, доцент Ужгородського національного університету.

    Автор мистецьки оформленої обкладинки – М. Філь. На першій сторінці обкладинки зображена у кольорах брошка з жовтого металу, знайдена під час розкопок руїн церкви на території Ужгородського замку у 2018 році (із фондів музею). Черговий том результатів наукових досліджень музейних працівників та науковців вийшов у світ у видавництві TIMPANI.