20 липня 2022 року виповнюється 201 рік від дня народження відомого угорського полігістора своєї епохи Кароя Мейсароша, життя і діяльність якого тісно повязані з Ужгородом. Він вивчав і цікавився питаннями психології, соціології, історії, історії церкви, історії культури, сільського господарства, лісового господарства, права, правової історії, фінансів, управління, політики та питань церковної політики. Написав загалом 26 книг та опублікував понад 800 досліджень та статей у понад тридцяти журналах. Як фаховий юрист є автором багатьох дисертацій та статей на юридичні теми. Найбільша частина рукописної спадщини Кароя Мейсароша зберігається саме у фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім Т. Легоцького.
Тиводар Легоцький познайомився з Кароєм Мейсарошем ще у 1850-і роки, коли останній переїхав до Ужгорода, відкривши власну адвокатську контору. На той час Легоцькому подарували перше скрупульозне дослідження Мейсароша «Історія русинів Угорщини», надруковане у 1850 р. Цю працю можна побачити в одній з експозицій нашого музею.
Інтерес науковців викликає рукописне дослідження Кароя Мейсароша, як дослідника історії Ужанщини, де зібрані «Протокольні виступи засідань Ужанського комітату за період визвольної війни під керівництвом Ференца Ракоці ІІ 1703-1711 рр.». Цей рукопис представлений в експозиції «Закарпаття у період з VIII ст. – початку 1920 р.».
“Історія Ужгорода від найдавніших часів до сьогодні”, яка побачила світ у Пешті, в друкарні Мора Рата у 1861 році, в якій Карой Мейсарош виступає першим істориком Ужгорода, викладена в 11 розділах. Саме у цій праці і сформована його арс поетика: “напевно ніколи не буду ганьбитися тим, що написав так, як мені підказував бог правди”.
Про дослідницьку діяльність Кароя Мейсароша в Ужгороді згадує і Тиводар Легоцький. Про це свідчить його листування з багатьма відомими істориками, нумізматами, архіваріусами, як Калман Толі, Йожеф Сіннєї та інші. Так, на прохання Калмана Толі, який цікавився зокрема місцезнаходженням військових архівів Міклоша Берчені, Легоцький13 жовтня 1867 року надсилає з Мукачева листа, де згадує: “Я відвідував ужгородський архів, коли був юристом-стажистом, але жодних досліджень не робив. Проте я знаю, що пан Карой Мейсарош, житель Ужгорода, котрий недавно видав історію міста, переглянув як комітатський, так і єпископський архіви, особливо глибоко досліджуючи останній, на який здебільшого і посилається у своїй роботі. Тому може бути, що він міг би мати можливість надати інформацію з цього приводу…»
У 1902 р. у Будапешті Йожеф Сіннєї видає об'ємну працю «Життя і твори угорських письменників», у 8-му томі якої знаходиться інформація про К. Мейсароша. Саме Тиводар Легоцький готував автобіографічні матеріали на прохання укладача і автора даного видання, про що свідчить лист до Й. Сіннєї від 9 травня 1885 року.
Пам'ять Кароя Мейсароша зберігає не тільки вже 5 покоління нащадків, але і наукові співробітники музею, які й надалі досліджуватимуть його спадщину.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства