 |
| Археологія та антропологія поховань в церкві Ужгородського замку |
За два роки досліджень (2018 – 2019) з території зруйнованої замкової церкви в Ужгороді було зібрано й досліджено рештки від 130 поховань. Це 71 поховання, зафіксоване у ґрунті за межами крипт, одне збережене поховання в крипті, а також виявлено 58 черепів (чи їх фрагментів) із понищених криптових поховань, котрі, як встановлено, морфологічно не відрізняються від збережених позакриптових поховань. Все це дало підстави об’єднати їх в одну серію. Хронологічно весь антропологічний матеріал визначається другою половиною XІV – XVII ст. Метою статті є характеристика антропологічного складу людей, похованих у церкві на території Ужгородського замку в статево-віковому аспекті та визначення особливостей їхнього краніологічного типу. Вводяться в науковий обіг нові краніологічні дані та вияляються основні напрямки етнічних зв’язків досліджуваної групи з Ужгорода. Визначаються відстані між окремими синхронними та діахронними серіями за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу та з’ясовується місце ужгородської вибірки в системі краніологічних типів Центральної, Північної та Східної Європи (крім Кавказу) та фено-географічних антропологічних зон України. В роботі використано комп’ютерні програми, які створили Б. О. та О. Г. Козінцеви 1991 року. Залучено 14 краніометричних ознак за Р. Мартіном. Встановлено, що зі 130 поховань, 118 належать дорослим. 86 із них чоловічі (72,88%) та 32 (27,12%) – жіночі. Середній вік смерті дорослих становить близько 38 років (у межах 33,5–42,5 року). Середній вік смерті в чоловічій частині вибірки – близько 40 років (у межах 30–50 років), а в жіночій – близько 32,5 року (в межах 25–40 років). Також уперше створено чоловічу й жіночу серії з м. Ужгорода. Загалом придатними для краніометрії виявилися 90 черепів (67 чоловічих і 23 жіночих), не враховуючи дитячих. Визначено, що чоловіки й жінки, поховані в церкві на території Ужгородського замку, належать до одного краніологічного типу. Чоловіча вибірка помірно брахікранна. В середньому – широколиця з низьким, сильно профільованим на рівні орбіт і альвеолярного виростку обличчям, ортогнатна. Орбіти широкі. Ніс – середній, кут його випинання помірний. Перенісся високе. Жіноча вибірка в середньому брахікранна. Обличчя помірної ширини й малої висоти, сильно профільоване на рівні орбіт, ортогнатне. Орбіти малої ширини та висоти. Перенісся високе. Кут випинання носа дуже великий. За двома антропологічними методиками (краніометрія, краніоскопія) обстежена група є змішаною, простежуються певні західні, північні та південні ознаки, з яких дещо переважають останні. При порівнянні чоловічої досліджуваної групи з синхронними та діахронними серіями й вибірками з Центральної, Східної та Північної Європи методом багатовимірного канонічного та кластерного аналізу відзначено її часткову подібність до польської вибірки черепів з костелу Марії Магдалини (м. Вроцлав), волинської серії з с. Ратнів та меншою мірою до балтської групи XIV – XVII ст. з Мартиньсала (Латвія). При такому ж порівнянні жіночої групи за результатами багатовимірного канонічного аналізу виявлено її певну подібність до київської вибірки з Подолу (вул. Юрківська). За даними краніоскопії, на цьому етапі, виявлено подібність досліджуваної групи (чоловіки і жінки) до Львівської серії та Берестечка (північно-східний напрям зв’язків).
Автор презентації: Мойжес Володимир Валерійович
кандидат історичних наук,
завідувач Археологічного музею ім. проф. Е. Балагурі
факультету історії та міжнародних відносин,
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»