29-30 вересня вшановуємо 81-шу річницю від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 року).
Бабин Яр - місце пам`яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941-1943 роках. Серед них - євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру стала символом “Голокосту від куль” і нацистської політики масового знищення людей.
Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.
Найтрагічнішими стали 29-30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв — мешканців Києва. Нацистська операція в Бабиному Яру стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші “бабині яри”- місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Трагедія Бабиного Яру торкнулася і кількох відомих наших земляків. Після окупації Києва фашистами тут налагоджується підпільний національний рух. Восени 1941 року з Праги до Києва приїжджає група молодих журналістів і письменників на чолі з відомою Оленою Телігою. В складі підпільників молодий поет Іван Рошко-Ірлявський, який у Празі вже видав 4 збірки поезій. До складу групи входив журналіст, молодіжний діяч, особистий секретар прем`єра Августина Волошина в числі Карпатської України — Іван Рогач та його сестра Ганна. У Києві на конспіративному помешканні вони створюють нелегальну Спілку Українських письменників антифашистського спрямування. Починають видавати в газету “Українське Слово”. 9 лютого 1942 року вони були викриті гестапівцями в Києві, а 20 лютого 1942 року страчені в Бабиному Яру під Києвом разом із десятками тисяч інших в`язнів. В експозиції музею “Карпатська Україна” поміщені їхні портрети і світлини.
Трагедія Бабиного Яру - це незагоєна рана на тілі України. Запалюємо лампадки, молимося, та низько схиляємо голови перед невинно убієнними десятками тисяч людей та патріотів України, жертвами Бабиного Яру.