"9 виставка"

 Сьогодні у галереї Ужгородського замку ( 3 поверх) відкрито виставку робіт молодих художників, під назвою " 9 виставка" , як спільний проект Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького та Фокус групи арткомюніті України. Основною метою спільної колаборації є популяризація культури та незламності творчого процесу під час війни.

Саме Музей є місцем творчого і культурного наповнення нашого краю, адже напротязі десятиліть популяризує художній напрямок.

Урочиста частина була представлена виступами директора Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького - Ольги Шумовської, куратора виставки, викладача Закарпатської академії мистецтв - Любомира Брензовича, українського скульптора, графіка, медальєра - Михайла Беленя, авторами робіт 9-ї виставки

- Каті Михайлової-Вашкович, Андрія Ісайського, Івана Небесника, Олесі Тимчій, Дарії Мирчук, Руслана Коваля, Олександра Немета, Нати Попової, Олександра Кофеля, Лесі Туряниці, Діани Кучер, Робсона, Насті Футько, Віки Турані, Катерини Шіпош, Вероніки Садіков, Богдана Псяйка, Дарини Задорожньої т.ін.

Молоді художники розповіли про їх роботи, їхню різномаїтність, також про техніку, тематику і процес творчості. Ділились своїми враженнями та почуттями, які вони намагалися втілити у своїх роботах. Загалом атмосфера була творчою та дуже дружньою. Запрошуємо всіх до огляду. За декілька днів будуть представлені інші роботи, тож поспішайте.

Коротка історична довідка:

Фокус групу — арткомюніті України заснував і очолив Любомир Брензович у 2021 році. Серед перших учасників були випускники Закарпатської академії мистецтв — Андрій Ісайський, Катя Михайлова-Вашкович, Юля Гагель, Роман Мурник, а також студенти Коледжу мистецтв ім. А. Ерделі — Іванка Лемко, Настя Білак, Богдан Гряділь, Ніка Шек, Бодя Фанта т.ін.

Сьогодні група налічує понад 70 учасників, з різних куточків України, проте значна частина із Закарпаття.

Основною метою фокус групи є збереження та примноження української культури, вдосконалення мистецької освіти, підтримка молоді у їх творчій самореалізації.

и ещё 16

УГОДА про партнерство та співпрацю

 Сьогодні 04.04.2024 року підписано Угоду про партнерство та співпрацю між Закарпатським ОКМ ім. Т. Легоцького у особі директора Ольги Шумовської та ТОВ «Мьюз Тревел» в особі директора Інеси Ізай.

Подальша співпраця має на меті створення сприятливих умов для реалізації спільних проєктів та просування туристичного бренду міста. Це може включати організацію тематичних екскурсій, рекламні кампанії, спільні заходи та події, спрямовані на привертання уваги туристів та підвищення інтересу до культурно-історичного спадку міста, а ще популяризацію туристичної галузі нашого краю.

Запрошуємо

 

У підготовці до сезону

 Кожного року, на весні природа довкола оновлюється.

Весняні дощі наче змивають старе, звільняючи місце для нового.

Зазвичай саме на весні господарі приводять до ладу подвір'я, будинок та господарство.

Такий звичай не оминув і наш Замок. Працівники нашої господарчої частини теж впорядковують прилеглу територію, парк, підтримують будівлю палацу у належному стані та адміністративні будівлі, здійснюють санітарні прибирання щоденно.

Оновлюються інтер'єри експозицій. Проводяться заплановані ремонтно-санітарні роботи в кімнатах музею.

Також проводяться частковий санітарно-підтримуючий ремонт фасаду будівлі, адже зовнішні погодні умови постійно руйнують стіни фортеці.

Як справжні газдині, наші робітниці миють вікна, проганяють віковічних замкових павучків. Старанно прибирається у всіх куточках палацу.

Наші господарники об'єднанні спільною метою - щоб наш Замок був доглянутий та привабливий для відвідувачів.

Роботи ще багато, але ретельне планування допомогає зробити все вчасно.

Впевнені, що відвідуючи музеї, ви отримаєте справжню насолоду та зможете доторкнутися до сивої давнини.

Дмитро Солов'янов,

Завідувач господарського відділу.

+9

Онлайн-виставка «Закарпаття в епоху палеоліту»

 

Середньовічна шпора у колекції музею

 Серед історичних старожитностей, зібраних колекціонером і музеєзнавцем Тиводаром Легоцьким ще в минулому сторіччі, особливої уваги заслуговує нещодавно відреставрована «готична» шпора ХV ст. співробітниками сектору реставрації музею. Важливість і унікальність пам’ятки полягає у доброму стані збереження, що є рідкістю серед предметів такої давнини. Даний предмет має характерний вигин основи і складається з двох тонких дужок, трикутних у розрізі і з круглим отвором для кріплення на взуття, роздвоєного на кінцівці держака і реп’яшка (зірчастого коліщатка з шістьма зубцями). Коліщатко, на якому збережені усі зубці, рухоме і легко провертається на своїй осі. Експонат зберігається у фондосховищах музею.

Розміри шпори:

• загальна довжина – 14,2 см

• довжина зубців зірчастого коліщатка – 1,6 см

• довжина дужок – 10,2 см

• довжина держака – 2,7 см

• найбільша відстань між дужками – 8 см

Шпори являються парним спорядженням взуття вершника, кріпляться до задника чобота за допомогою провушин із застібкою і служать для точного управління конем. Цей предмет спорядження вершника має багатовікову історію. Дослідники вважають, що появу шпор можна датувати V ст. до н.е. Найбільш ранні зразки шпор або «острог», знайдені на території України датуються ХІ ст., коли з'являються численні кінні княжі дружини. Ранні шпори мали вигляд нерухомого гострого шипа, прикріпленого до дужки. Починаючи з ХІІІ ст. шпора з зіркою замінила нерухому шиповидну форму і завдячує своїм виникненням середньовічній кінноті з її громіздкими сідлами і важкими обладунками. Як правило, появу такого типу шпор дослідники пов’язують із західноєвропейськими впливами. Основною особливістю такого виду було те, що вона більш дбайливо ставилася до коня, оскільки укол відбувався не в одну точку, а розосереджувався з прокручуванням коліщатка. Пізніше, у ХIV ст. розміри шипів зірки збільшилися і сягали декількох сантиметрів. Найбільшими шпорами, до 30 см, володіли середньовічні лицарі, воїни важкої кавалерії, оскільки менша величина цього спорядження не досягала би боків коня, прикритих обладунками. Посадка лицаря змушувала тримати ноги випрямленими далеко від боків коня. Починаючи з середини XV ст., характерними стали зірочки з шістьма тонкими загостреннями, а з XVI - XVII ст. видовжується держак і зменшується довжина шипів зірки. Шпори, крім свого прямого призначення, були ще й ознакою гідності, благородного походження, лицарського звання. Одночасно з мечем вони надівалися при посвяченні в лицарі, дарувалися васалам в знак особливої прихильності сюзерена. І навпаки — розжалування лицаря супроводжувалося зніманням шпор. Ними володіли тільки ті, хто мав право і обов’язок воювати верхи, на противагу піхоті, де були воїни нижчого соціального походження. У Західній Європі у добу середньовіччя цей атрибут вершника, за своїм символічним і суспільним значенням, навіть конкурував з мечем і при посвяченні в лицарі до звичаю вручення зброї додалися обряд підв'язування золотих шпор. За назвами шпор також називалися рицарські ордени і битви.

Носіння шпор широко розповсюдилося з ХVIII ст., коли почали масово формуватися полки регулярної кавалерії, змінилась і їх форма. На заміну зірчастого коліщатка поступово приходить гладкий затуплений реп’яшок без шипів, який і до нині використовується у кінному спорті.

Зав. Сектору реставрації Кліса К. І.