Літописець історії Карпатської України


    15 березня 2023року відзначається вісімдесят четверта річниця проголошення незалежності Карпатської України. Незважаючи на короткочасність свого існування Карпатська Україна залишила великий політичний слід в історії, насамперед в історії державотворчих змагань українців.

    1939 рік став продовженням державності від древньої Київської Русі, Козацької держави, УНР, ЗУНР до здобуття Україною незалежності в 1991році. П’ятимісячне існування Карпатської України довело невпинний історичний зв’язок та внутрішню єдність населення нашого краю з Великою Україною.


    Діюча експозиція «Карпатська Україна» щорічно поновлюється новими цікавими експонатами. Цього разу в залі розміщені історичні світлини- відзначення в столиці Карпатської України м. Хуст 20-х роковин Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1939року. Це була найбільша масова, масштабна маніфестація народу Карпатської України за весь час існування молодої держави. Поїздами, автобусами, машинами, велосипедами, на возах і пішки до Хуста з’їхалося понад 15 тисяч чоловік з усіх населених пунктів краю.

    Окрему вітрину присвячено творчості Василя Гренджі-Донського. Тут бачило фотографію письменника в однострої та найкращий твір з історії Карпатської України «Щастя і горе Карпатської України». Цей щоденник є справжнім скарбом для поціновувачів вітчизняної історії, оскільки в ньому день за днем відтворено злет і падіння молодої держави, описано тріумф і трагедію закарпатських українців.


    Василя Гренджу–Донського (1897-19740) справедливо вважають основоположником новітньої української літератури Закарпатті. Він увів місцеву локальну літературу Закарпаття в загальноукраїнський процес, першим наважився писати свої твори українською літературною мовою.

    В період автономної державності В. Гренджа-Донський редагує газети «Нова Свобода» та «Урядовий вісник», працює в міністерстві пропаганди, входить до Проводу Єдиної партії УНО. В пресі письменник розпочинає публікацію перших уривків із свого «щоденника» під назвою «З великих днів народин «Карпатської України», які пізніше стали його першою частиною.


    Трагічні події березня 1939року кинули письменника, як і багатьох інших захисників краю, до угорських тюрем і таборів. Першою була тячівська в’язниця, звідти етапами в Криву під Хустом, а далі концентраційний табір Варюлопош. Перебуваючи в цьому таборі, В. Гренджа-Донський став першим істориком, літописцем трагічних днів Карпатської України. Таємно від жорстоких поліцаїв, на маленьких обривках паперу він хотів описати бодай ті злочини угорської окупаційної влади, свідками яких стали в’язні, що дісталися до табору у Варюлопоші. По можливості він тайком переправляв свої свідчення з людьми, що покидали табір. Його записані свідчення розійшлися по всіх континентах від Європи до Америки і Австралії. Письменник після свого звільнення, ще в Братіславі на еміграції, зібрав свої свідчення, які політичні в’язні залишили для нього , впорядкував їх у щоденник «Мадярські звірства» . В Братіславі він зробив кілька спроб видати ці безцінні матеріали, але тодішня влада не давала можливості це зробити.

    Тільки через 50 років після подій Карпатської України зусиллями дочки поета Зірки Гренджі-Донської у Вашингтоні щоденник «Щастя і горе Карпатської України» побачив світ у вигляді 8-го тому 12-томного зібрання творів В. Гренджі-Донського. Другий розділ щоденника «Під чоботом окупанта» охоплює період від 15 березня по 8 серпня 1939року. В цьому розділі подається чорна сторінка діянь хортистського режиму на Закарпатті. Факти, правдиві свідчення очевидців про садистські злочини, катування, людей винних хіба лише в тому, що захищали свій край від окупантів, нечувані вбивства цивільного населення, знущання над військовополоненими.


    В. Гренджа-Донський фіксував ці свідчення, щоб донести до наступних поколінь, якою нелегкою ціною боролася і виборювалася незалежність, скільки життів патріотів України покладено на вівтар задля втілення національної ідеї українського народу.

    Хочеться наголосити, що Герої Карпатської України йшли на муки, страждання, смерть, але з вірою в свою велику місію у справі побудови Української держави. Вони розуміли, що без зброї, з нечисленним військом їм не встояти. Але боролися і вмирали. В 90-і роки Зірка Гренджа-Донська побувала на Закарпатті. Вона відвідала міста і села, де пройшло її дитинство і роки навчання. Побувала вона і в нашому музеї, якому залишила твори свого батька.

    І нині, через десятиліття, український народ в черговий раз виборює і відстоює свою незалежність. Платить за це величезну ціну – життя кращих синів і дочок Українського Народу. Але немає такого ворога чи окупанта, якому козацький український народ поставити на коліна.

Герої не вмирають.
Слава Україні! Героям слава!
Орос І.І.