Щорічно в третю неділю березня в Україні відзначають професійне свято працівників житлово-комунального господарства. Цьогоріч воно припадає на 19 березня. Житлово-комунальне господарство – сукупність всіх галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.
До об'єктів зовнішнього благоустрою, що входять до складу комунального господарства, належать дороги, тротуари, мости, пішохідні переходи та естакади, споруди і мережі зливової (водостічної) каналізації, набережні, різні гідротехнічні споруди, берегоукріплення, зелені насадження загального користування, вуличне освітлення та ін.
Пересічні мешканці міста у сучасному світі навіть не уявляють своє життя без централізованого водопостачання та водовідведення, газопостачання та інших зручностей. Через російську агресію проти нашої держави протягом останнього року багато українців відчули на собі перебої у роботі критичної інфраструктури, попри те, що працівники комунальних служб нерідко ризикуючи своїм життям, намагалися відновити інфраструктуру якнайшвидше.
Важко також уявити, що у багатьох великих містах, зокрема і в Ужгороді, століття тому ще не було ні водопроводу, ні каналізації. Так у 1914 році 18-ти тисячне місто, поділене на чотири райони, використовувало воду із 30 криниць, більша частина яких знаходилася на лівому березі. Ще більшою проблемою були стоки, які відкритими канавами стікали до річки, переважно у Малий Уж. Через постійну антисанітарію частими були випадки тифу та дизентерії. Незмінною ситуація залишалася аж до 1930 року, коли розпочалося будівництво водопроводу за проектом Рудольфа Янковського. Хочеться згадати той факт, що до вирішення проблеми тоді підійшли комплексно. Одночасно з водогоном прокладалася каналізація, водовідведення (зливна дощова каналізація), була облаштована пожежна система. Деякі гідранти того часу і тепер можна побачити на вулицях міста. Основні роботи були завершені до кінця 1931 року. Досить детально історію будівництва водогону в Ужгороді подано у статті Тетяни Літераті «Втрачений Ужгород: наріжний камінь міського водогону».
У фондосховищах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається чудова збірка фотографій, присвячених розбудові житлово-комунального господарства міста Ужгород 1920 – 1930-их років. Значна частина цих світлин була зроблена знаними у місті фотографами: Емілом Кантором, Стефаном Качуреком і відомим краєзнавцем Петром Совою. На фотоілюстраціях відображені події та роботи, пов'язані з прокладанням водопроводу та каналізації, облаштуванні площ, набережних та доріг, проведення берегоукріплень. Частина фотографій публікуються вперше.
На перших трьох світлинах зображено урочисте закладання першого каменю та капсули часу з нагоди початку будівництва водогону в Ужгороді 7 березня 1930 року на сучасній вулиці Капітульній. На 4 та 5 фотознімках можна побачити, як виглядали складські будівлі та майстерні ужгородського водоканалу. Прокладання водогону та каналізаційної мережі в Ужгороді зображено на 6 – 11 фото. Як виглядали набережні до реконструкції на 12 – 14 світлинах. Будівництво та реконструкція міських площ та набережних в Ужгороді у 1920 – 1930-ті роки відображено на 15 – 20 світлинах. Частину цих світлин відвідувачі нашого музею можуть побачити у експозиції «Закарпаття між двома світовими війнами».
Михайло Джахман – завідувач відділу експозиційної
та науково-методичної роботи