Ужгородський замок – найбільш популярний та відвідуваний туристичний об'єкт Ужгорода. Древня фортеця щороку радо приймає сотні тисяч відвідувачів, які бажають доторкнутися до нашої історії. Туристи приходять самостійно або з гідами, які розповідають їм про замок. 23 квітня завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати Августина Волошина Михайло Джахман провів для членів Асоціації фахового туристичного супроводу Закарпаття тематичну екскурсію «Palazzo in fortezzo». Від кастелуму до музею: історія, основні періоди та особливості розбудови палацу Ужгородського замку».
Наукові дослідження, а саме обстеження замку спеціалістами Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління у 1968 – 1969 роках, доводять, що замок будувався і перебудовувався у кілька етапів протягом ХV-ХVІІІ ст. Спочатку у ХV ст. були зведені з каменю східне та західне крило палацу, які між собою з'єднувалися фортечними стінами. Ці споруди були обнесені сухим ровом та земляним насипом із частоколом. І скоріш за все це були всі господарські, житлові та оборонні споруди замку на той час. Зведені вони були у романському стилі, про що свідчить карниз, так званий «вовчий зуб». Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які виконували оборонні та захисні функції, і переважно розташовувалися на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був камінь. Але слід мати на увазі, що романські архітектурні форми у нашому регіоні мали лише наближений до західноєвропейських зразків характер.
Останні суттєві перетворення родиною Другетів у замку були здійснені у кінці ХVІ - середині ХVІІ ст. У 1590-х роках перебудовано палац Ужгородського замку, зведено могутні вежі в усіх чотирьох кутах та з'єднано житловими приміщеннями східне та західне крила палацу. Тогочасну перебудову замку пов'язують із одним з найбільших землевласників Північно-Східної Угорщини, Ужанським та Земплинським наджупаном Іштваном V Другетом ( -1599). Останній десь між 1580 – 1588 роками вигнав силою з Ужгорода вдову Міклоша Другета з дочками і захопив їх володіння.
Потрапити у палац можна було через єдині ворота, які закривалися підйомним мостом. Вхід, як і частина вікон та дверей, був прикрашений білокам'яним порталом у стилі ренесансу. На обрамленні головних воріт палацу (внутрішнього замку) є викарбувана дата 1598 (у деяких джерелах згадується 1592). Це означає, що до цього часу були завершенні основні будівельні роботи. Над воротами у стіну було замуровано камінь з висіченим гербом родини Другетів.
У завершальному вигляді на початку XVІІІ ст. замковий палац являв собою чотириярусну споруду разом із підвалами. Четвертий ярус під самою крівлею займали по всьому периметру бійниці. У палаці нараховувалося більше 40 приміщень. У підвалах знаходилися каземати (в'язниця), льохи, де зберігали продукти і т. д.. Перший поверх займали господарські приміщення та кімнати для обслуги замку. Вікон на першому поверсі не було, тільки бійниці. На другому поверсі розташовувалися кімнати господарів замку та їхніх гостей, а також помпезний лицарський зал.
Останні масштабні перебудови ужгородської фортеці як військового об'єкта та світського житла пов'язують із іменем графа Міклоша Берчені (1665 – 1725). Після смерті першої дружини Крістіни Другет, у 1695 році одружився з вродливою і багатою донькою державного судді Іштвана Чакі Крістіною (1654 – 1723). Місцем проживання молода пара обрала Ужгородський замок. Вони перебудували палац і перетворили його у розкішний графський осідок, великосвітський центр культурного й політичного життя краю кінця XVII – початку XVIII ст.
Після того, як замок втратив своє воєнно-стратегічне значення, імператриця Марія Терезія (1717 – 1780) передала його у володіння новоствореної Мукачівської греко-католицької єпархії, яка вирішила розмістити тут духовну семінарію. У 1776 – 1778 роках під керівництвом єпископа Андрія Бачинського проведено значні роботи з перебудови замку. Приміщення пристосовували під аудиторії, спальні семінаристів, кабінети і т. д.. У 1857 році єпископ Василь Попович (1796 – 1864) видав наказ облаштувати каплицю у колишньому лицарському залі. Освячення зробили 11 лютого 1858 р. на честь покровителів семінарії Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Каплиця, як і семінарія, у стінах замку проіснувала до 1945 року
У 1947 році Ужгородський замок було передано під експозиційні приміщення музею, створеному 20 червня 1945 року. Сьогодні для огляду відвідувачів відкриті понад півтора десятка постійних експозицій та тимчасових виставок, які знайомлять з історією, природою та культурою Закарпаття. Але, безумовно, найціннішим експонатом музею є старовинний замок – пам'ятка архітектури ХIV – XVIII ст., а його дослідження та збереження для наступних поколінь є одним із основних завдань музею.
Михайло Джахман – завідувач відділу новітньої історії та Меморіального музею-кімнати Августина Волошина
