Відвідувачі зможуть побачити телефонні апарати середини та другої половини ХХ ст., залізничні сигнально-освітлювальний гасовий ліхтар, сигнальний акумуляторний та свічний ліхтарі, пристрій для гальмування коліс вагонів «башмак» тощо. Для найменших цікавим буде макет залізної дороги, паровозів та вагонів 100-літньої давнини.
До 2002 року включно День залізничника як професійне свято в Україні було закріплено Указом Президента № 257/93-рп від 15-го липня 1993-го року та відзначалося в першу неділю серпня. За клопотанням нового генерального директора шляхів сполучення Георгія Кірпи цей день був перенесений на 4 листопада. Саме цього дня у 1861 році на територію сучасної України з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд "Ярослав". Він курсував між Віднем і Львовом, перетинаючи міста Краків і Перемишль. Цей день вважається початком сучасної історії залізниць в Україні.
Закарпаття найпізніше із українських регіонів отримало залізничне сполучення. Першими населеними пунктами сучасного Закарпаття (на той момент входило до складу Угорщини), які залізна дорога з’єднала із Будапештом, а через нього – із Віднем, стали містечка Королеве і Буштино. Перший потяг по новій залізниці Сату-Маре – Королеве – Буштино пройшов 16 червня 1872 року. Тобто перша залізниця у нашому краї з’явилася пізніше на 11 років, ніж у Галичині і на 6 років пізніше, як у Буковині.
Причиною такої пізньої появи залізниці на цих землях стало те, що Угорщина в складі імперії Габсбургів була фактично «державою у державі». І хоча перші залізниці на території Угорщини були побудовані ще на початку 1840-х років, залізнична мережа була недостатньо розвинута – після революційних подій 1848-1849 центральний уряд Відня не хотів вкладати гроші у бунтівливу Угорщину та розвиток її інфраструктури. У фондах Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького знаходиться карта залізних доріг на лінії Відень – Дебрецен станом на середину ХІХ ст.
Закон № ХІІІ/1868, який регламентував залізничне будівництво в Угорщині і був прийнятий 1 липня 1868 року і передбачав й будівництво залізниць на території нашого краю.
 |
| Карта перших залізних доріг у Дунайському басейні по лінії Відень-Дебрецен. Середина ХІХ ст. |
 |
| Поштова листівка із видом на вокзал у Королево. 30-ті роки ХХ ст. |
 |
| Напис на карті: «Міста Пешт і Буда будуть з’єднані Північною залізницею імені цісаря Фердинанда з Віднем, Моравією, Чехією, Сілезією, Галіцією та північною частиною імперії, а також Північну Угорщину з Банатом і Трансільванією. Це рішення було прийнято на державному рівні як ст. 25 Закону 1832/1836» |
 |
| Залізничний міст на Бескидському перевалі. 20-30-ті роки ХХ ст. |
Концесію на нове залізничне будівництво на північний схід від Дебрецена вибороло акціонерне товариство «Угорської Північно-Східної залізниці» (німецькою – «Ungarische Nordostbahn», UNOB; угорською – «Magyar Északkeleti Vasút», MÉKV). Компанія мала збудувати залізниці Дебрецен – Сатмар (Сату-Маре) – Кірайгаза (Королево) – Сігет Мармацієй, Кірайгаза – Чоп – Кошице із гілками до Мукачева та на Шаторальяуйхей – Серенч. Її залізнична мережа мало охопити такі міста сучасного Закарпаття, як Королево, Буштино, Чоп, Ужгород, Батьово та Мукачеве.
 |
| Вигляд відрізку залізниці поблизу с. Ужок: |
Перша ділянка залізниці Дебрецен – Карей була введена в експлуатацію 25 червня 1871 року. Майже через рік, а саме 16 червня 1872 року залізниця прийшла до Королево та Буштино – в цей день було введено в експлуатацію ділянку Угорської Північно-Східної залізниці Сату-Маре – Королеве – Буштино. Трохи більше, аніж через два місяці залізниця поєднала Шаторальяуйхей та Чоп – перший потяг прийшов до Чопа 25 серпня 1872 року. На станції Чоп у 1872 році розпочало роботу паровозне депо. Через три дні було введено в експлуатацію ділянку від Чопа до Ужгорода. 24 жовтня 1872 року залізниця з’єднала Чоп із Королево. Станція в Королево стала важливим залізничним вузлом, де з’єднувались дві лінії: Дебрецен – Буштино (фактично Угорщина – Буковина) і Королево – Сатмар (напрямок на Румунію та Сербію, далі Хорватію та Італію).
 |
| Вигляд відрізку залізниці поблизу с. Ужок: |
 |
| Станція вузькоколійної залізниці у передмісті Ужгорода Радванці під час повені. 26 жовтня 1926 р. |
Фонди музею багаті на цікаві експонати. Серед них можемо знайти й цікаві світлини залізничних тунелів, віадуків та мостів. Наприклад, фото Бескидського тунелю за 1915 р. Ймовірно, його відкрили після реконструкції.
 |
| Вид на тунель, залізну дорогу та міст поблизу с. Ужок. 30-40-ві роки ХХ ст. |
 |
| Закарпатська дитяча залізниця. 50-ті роки ХХ ст. |
Не можна не згадати «родзинку» Ужгорода – Закарпатську дитячу залізницю. Відкрита вона була у серпні 1947 р. Тупикова колія завдовжки в 1,1 км прямує вздовж річки Уж з центру міста від Ужгородської синагоги (тепер органний зал філармонії) до парку «Підзамковий».
 |
| Залізничний міст через русло Малого Ужа. Ужгород. 20-ті роки ХХ ст. |
У Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького з повагою ставляться до роботи залізничників. Тому з нагоди їхнього професійного свята та відзначаючи 150-ту річницю з дня появи залізничного сполучення у нашому краї, колектив закладу підготував тематичну виставку «До 150-річчя історії залізниці на Закарпатті», де представлені оригінальні предмети, поштові листівки та світлини.
Михайло Джахман,
завідувач відділу експозиційної
та науково-методичної роботи
Василина Палинчак-Кутузова,
провідний науковий співробітник
відділу історії та краєзнавства