Осередок духовності та освіти

Ікона «Три Святителі». ХVІІІ ст.

До 165-річчя від дня освячення каплиці Трьох Святителів та 245-ї річниці від заснування Ужгородської духовної семінарії у стінах Ужгородського замку

    У 1857 році єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Василь Попович (1796-1864) на честь того, що був амністований цісарем Францом Йосипом за підтримку революції у 1848-49 рр., видав наказ облаштувати каплицю у колишньому лицарському залі Ужгородського замку, пізніше – спальні семінаристів. Згідно даних багатьох істориків, протягом 1857 року офіційний художник Мукачівської єпархії Фердинанд Відра (1815-1879) зробив розписи каплиці у візантійському стилі. Стелю прикрашають зображення чотирьох євангелістів: Іоанна, Луки, Матвія та Марка, а в центрі – Свята Трійця, стіни оздоблені штучним мармуром. На північно-східній стіні знаходиться законсервована фреска «12 апостолів».

Єпископ Василь Попович. Репродукція картини Я. Загораї. 1877 р.

    Каплицю висвятили 11 лютого 1858 року на честь покровителів семінарії Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Святі Іоан Златоуст, Василій Великий та Григорій Богослов – найбільш шановані з поміж Святих Отців, адже вони багато зробили для розвитку християнства. З цього часу семінаристи мали можливість відвідувати щоденні ранішні та вечірні богослужіння у каплиці, і тільки по неділях та святах ходили на службу до Кафедрального собору. Каплиця, як і семінарія, проіснувала в Ужгородському замку до середини 1945 р.

Вигляд каплиці Ужгородської духовної семінарії. 1930-ті роки

    Після розміщення у давній фортеці музею, через ідеологію радянської влади, чудові розписи були зафарбовані і тут розмістили експозицію. На початку 1990-их рр. у процесі реставраційно-відновлювальних робіт розписи було відтворено.

Вигляд каплиці Ужгородської духовної семінарії.
1930-ті роки

    Унікальні розписи доповнюють не менш цінні експонати, які тепер розміщені у каплиці: ікона Трьох Святителів, прижиттєвий портрет єпископа Андрія Бачинського (1732-1809), карта частини Ужгорода на час передачі Ужгородського замку Мукачівській греко-католицькій єпархії, репродукція портрету єпископа Василя Поповича та дві фотокопії з виглядом каплиці у 1930-х роках.

Вигляд каплиці у радянський час. 1970-ті роки

    А тепер повернімося на вісімдесят років назад. Після прийняття рішення про перенесення канонізованої Мукачівської греко-католицької єпархії з Мукачева до Ужгорода опустілий замок був взятий до уваги першим. У 1770-их роках архітектор Гренер, розробив масштабний план перебудови замку під єпископську резиденцію та кафедральний собор. Однак необхідної суми для реалізації проекту не знайшлося і у замку вирішили розмістити духовну семінарію. 2 травня 1776 р. імператриця Австрійської монархії Марія Терезія (1717-1780) передала Ужгородський замок у володіння новоствореної Мукачівської греко-католицької єпархії.

В'їзд до Ужгородського замку. 1930-ті роки

    У 1776-78 роках під керівництвом єпископа Андрія Бачинського проведено значні роботи з перебудови замку. До південного крила було добудовано двоповерхове приміщення та терасу, до північно-східної вежі – сходи на другий поверх, а у внутрішньому дворику – відкриту галерею. Замкові приміщення пристосовували під аудиторії, спальні семінаристів, кабінети, бібліотеку.

Вивіска з карети та деталі кінської збруї

    Після цього до Ужгорода перенесли Мукачівську богословську школу, відкриту єпископом Михайлом Ольшавським (1700-1767), яку реорганізували в Ужгородську семінарію – «Seminarium Regio-episcopale Diocaesarum». 3 грудня 1778 року промовою професора Григорія Боровського розпочався перший навчальний рік. Семінарія стала осередком духовного та освітнього виховання в нашому краї. Керівництво здійснювалося ректором, префектом та спірітуалом (духівником). Найбільш відомими були Юлій Фірцак (1836-1912), Іоанн Мондок (1824-1886), Іоанн Туряй, Іоанн Якович, Юлій Дрогобецький (1853-1934), Петро Гебей (1864-1931), Теодор Ромжа (1911-1947).

Вигляд експозиційної зали «Ужгородська духовна семінарія – перший
вищий навчальний заклад Закарпаття»

    Навчання було чотирирічним і регулювалося статутом. У різний час предмети викладали латинською, угорською та українською мовами. Вихованцями закладу були відомі постаті науки та культури Закарпаття: Петро Лодій (1764-1829), Юрій Гуца-Венелін (1802-1829), Олександр Духнович (1803-1865), Василь Довгович (1783-1849), Іван Раковський (1815-1858), Августин Волошин (1874-1945) та багато інших.

    Більша частина музейної експозиції «З історії духовної культури Закарпаття ХVІІ – початку ХХ століття» присвячена історії Ужгородської духовної семінарії, яка розміщувалася у стінах замку протягом майже 170 років. Її історії присвячені дві зали: перша – «Каплиця Трьох Святителів», друга – «Ужгородська духовна семінарія – перший вищий навчальний заклад Закарпаття». Тут відвідувачі можуть побачити унікальні експонати та відчути атмосферу того часу. У першій вітрині у другій залі виставлені вивіска з карети та елементи дорогої кінської збруї, подаровані імператрицею Марією Терезією Андрію Бачинському. Над вітриною розміщена ще одна карта Ужгорода кінця ХVІІІ ст., на якій, згідно легенди, зображено єпископа Андрія Бачинського. У вітринах поруч можна побачити бронзову печатку Ужгородської богословської семінарії із зображенням Трьох Святителів, грамоту семінариста ІV курсу Рейти Шандора за 1887 р., списки семінаристів за 1823-25 роки (у списках семінаристів є Олександр Духнович та Іван Раковський), конспект лекцій з історії релігії та права семінариста Ужгородської семінарії, бланк семінарії 1930-их рр., книги та підручники із яких вчилися семінаристи і багато інших цікавих експонатів.



Михайло Джахман – завідувач відділу експозиційної
та науково-методичної роботи