Закарпатська вишивка — це не просто декоративне мистецтво, а справжній код культурної ідентичності регіону. Її унікальні орнаменти, кольорові поєднання та техніки вишивання формувалися впродовж століть під впливом природного середовища, історичних обставин та етнокультурного розмаїття краю. Колекція вишиванок, що зберігається у фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Теодора Легоцького - безцінне джерело для вивчення народного одягу та художньої традиції, яка дає змогу не лише простежити розвиток народного мистецтва в регіоні, але й відновити втрачені або забуті техніки та орнаментальні мотиви.
Сьогодні, у Всесвітній день вишиванки, хочемо показати три вишиті сорочки з фондів нашого музею, кожна з яких походить з різного регіону краю.
1. Чоловіча вишита сорочка з Виноградівщини 1950-х рр, автором якої є Марта Сугай, потрапила до музею з ІХ обласної художної виставки в Ужгороді. Кольорова гамма вишивки притаманна саме цьому регіону – поєднання 2-3 кольорів, переважно– синьо-червоного та коричнево-червоно-синого з незначними вкрапленнями жовтих, зелених, оранжевих, синіх кольорів. Бачимо також характерні реалістичні квіткові мотиви й частий мотив берегині.
2. Жіноча сорочка 1960-х років з с. Липецька Поляна, Хустського району є одноколірною, з характерною прямокутною вишивкою.
3. Вишивку Іршавщини бачимо на жіночій сорочці 1920-1930х рр. з с. Лисичевою. Вона вирізняються вишивкою на рукавах, яку оздоблювали різнокольоровими нитками по всій довжині та на плечах. Вертикальна поздовжня смуга, вишита вздовж зовнішнього шва рукава складалась з вишитих в ряд ромбів. Контури ромба у багатокольорових вишивках обрамляли обмітуванням, дрібними ромбиками.
Ці три вишиванки яскраво ілюструють етнокультурне розмаїття Закарпаття, де кожен район мав свої уподобання щодо форм, візерунків, технік та кольорів. Колекція музею дозволяє не лише порівнювати ці особливості, але й глибше розуміти культурну ідентичність мешканців краю.
Оксана Маричевська,
ст. науковий співробітник сектору етнографії
