Цеховий статут – це нормативно правовий акт, який регулював ремісниче виробництво та виробничі відносини цеху, визначав взаємовідносини з владою та суспільством. Статути складалися зі статей та пунктів. Заснування цеху, як правило, починалося із затвердження статуту. Про важливість таких документів говорить той факт, що вони підписувалися, зокрема в Австрійській імперії, особисто імператором. Документ, про який іде мова, був укладений і завізований 200 років тому.
У фондосховищах музею є багато унікальних документів з історії цехового ремесла, які є надзвичайно цінним джерелом для вивчення історії цехового ремесла та соціально економічної історії Ужгорода та Закарпаття. До таких належить статут Ужгородського ремісничого цеху чоботарів, затверджений австрійським імператором Францом ІІ (1768-1835) у 1822 р.. Він скріплений гербовою печаткою, яка знаходиться у футлярі з латуні і прикріплена шнурком до статуту. Документ, форматом 34.5х26 см, складається з 14 аркушів. Згідно інформації з інвентарних книг титульний і передостанній листи написані латинською мовою на пергаменті. Інша частина документа з друкованим текстом на папері написана угорською мовою. Обкладинка обтягнута червоним оксамитом із двома зав'язками та закладкою зеленого кольору. Статут зберігається у спеціально виготовленому металевому футлярі. Музейний експонат придбали разом з іншими цеховими документами у 1977 р. від мешканця Ужгорода Цурко Я. І.
Переважна більшість ремісників була зосереджена у великих містах: Ужгород, Мукачево, Берегово, Севлюш, Хуст, Тячево, Свалява та ін. На початку ХІХ ст. у містах і містечках нашого краю ремеслом займалося близько 2 тис. чоловік, а в середині ХІХ ст. – їх кількість зросла до 7 тис.. Поступово виникали і нові ремісничі цехи ковалів, гончарів, чоботарів, чинбарів, зброярів і т. д. Серед міських ремісників у першій половині ХІХ ст. зростала кількість майстрів, які приїжджали сюди з Чехії, Німеччини, а особливо з Галичини. Основними видами ремесла у той час були гончарство, ткацтво, чинбарство, ковальство, бондарство та ін.
Ремесло у другій половині ХІХ ст. починають витісняти перші підприємства, які розміщувалися переважно у містах. В умовах конкуренції та з подальшим розвитком капіталістичних відносин цехи реорганізовують у промислові товариства та спілки промисловців.