У колекції Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається чимало цікавих експонатів, які висвітлюють історію цехового ремесла у нашому краї. Серед них неабиякий інтерес представляють цехові скрині. Найдавніша з них походить з XVIII ст.
Цехові скрині є найхарактернішою матеріальною пам'яткою цехового ремесла у краї. Розвиток міст дав поштовх для створення цехів, адже значну частину населення становили ремісники, що робило цехи найважливішими організаціями міського життя. Трудове життя ремісників проходило перед цеховою скринею, що стала символом діяльності цехів. Найважливішою функцією скрині було збереження реліквій цеху, статуту, майнових документів, печаток, навіть хресних листів, відомостей про навчання учнів. Важливі справи цехового життя вирішувалися на загальних зборах майстрів (звичайних чи святкових), до участі у яких підмайстри допускалися лише у виняткових випадках, але без права голосу, саме перед скринею, яку цехмістр відкривав із ключем – ознакою влади. Перед відкритою цеховою скринею заборонялося бути присутнім у неохайному виді, озброєному, лаятися, плювати, смалити, грати в карти. Місце знаходження цехової скрині, зберігання ключів від неї зазвичай передбачалося окремо цеховими правилами, так званими артікулами. Вони визначали майже кожну дрібницю життя цехових майстрів, порядок виборів цехового майстра, звільнення чи призначення підмайстра, регулювання релігійного життя майстрів. Щороку, на Водохреща, потрібно було обрати майстра для двох цехів з метою нести відповідальність за них. Ця процедура супроводжувалася парадною ходою до новообраного цехового майстра з несенням цехової скрині. Цим підкреслювалося передавання влади від старого цехового майстра новому.
Скриня як ємність для збереження цінних речей відома з давніх часів у різних народів. Цехові скрині з'являються у другій половини XV ст., але їх характерна форма склалася лише у XVI ст., коли вони набули широкого розповсюдження. Взірцем служили панські скрині. Загалом вони виготовлялися з твердого або м'якого дерева і складалися з 3-х основних частин: основи, середньої частини і кришки. Мали 4 ніжки, іноді навіть 8. Траплялися і без ніжок. На зовнішній частині скрині фарбою наносили назву цеху, дату виготовлення скрині, імена майстрів або символи професій, іноді зображення святих – покровителів того чи іншого цеху. Розміри були різні, але зазвичай довжина коливалась від 50 до 70 см, ширина – від 35 до 50 см, висота – від 30 до 50 см.
Скриня, обрана нами для реставрації з метою показу її в експозиції музею, є цікавим експонатом як з історичного аспекту, так і мистецтвознавчого. Виготовлена у 1810 році, потрапила до колекції старожитностей завдяки Тиводару Легоцького. Скриня дерев'яна, прямокутної форми, на 4 ніжках пряникоподібної форми. Боки прямі. На бокових стінках по одній гладкій металевій ручці. Усередині кришка прикріплена до основи двома залізними петлями. Спереду, на зовнішній частині скрині, надпис латинською мовою із зображенням цехових символів. На кришці з внутрішнього боку перелік імен угорською мовою, з яких після реставрації прочитуються імена Йожеф, Янош, Йожеф. Найцікавіший той факт, що саме 4 символи – знаряддя праці, зображені на зовнішній частині, та скорочений надпис угорською мовою на зворотньому боці, допомогли визначити професію ремісників, яким належала скриня. Це був типовий середньовічний цех шкірників. Загалом у нашому краї досить вагомим був відсоток ремісників, які займалися виготовленням різноманітного одягу та взуття (шевців, кравців, кушнірів, шкірників, шапочників, калитників, сумників, чоботарів тощо). Шкірники були спеціалістами з виготовлення шкіри (наприклад кіз, лосів, оленів, зубрів, ведмедів). Щоб зробити її гнучкою, міцною та водонепроникною вони займалися процесом замочування, ламання, видалення волосяного покрову. На початку ХІХ століття це все ще був процвітаючий вид ремесла, який поступово занепадав, особливо у 1940-х роках, коли обробка шкіри стала державною монополією, тому представників ремесла більше не залишилося.
У травні 2022 р. у рамках співпраці музею з Закарпатською академією мистецтв студентом реставратором під керівництвом зав. сектору реставрації Клісою К. були завершені реставраційні роботи над цеховою скринею 1810 р. Скриня з деревини горіха, має прямокутну форму з вигнутими боками, точеними ніжками і пласкою кришкою. Надзвичайно цікавими є написи і знаки, виконані технікою інтарсії. Поступила на реставрацію у поганому стані. Були ураження шашелем, розсихання дошок, тріщини, втрати, подряпини. Після ретельного огляду реставраторами були виявлені різночасові ремонти і попередні реставрації, що сильно змінили автентичний вигляд. Найкраще збереглася центральна частина з написами з обох боків і металеві литі ручки. Оригінальні прямокутні ніжки були замінені на круглі, точені ще у кінці ХІХ ст. Причиною могло бути ураження жуком і гниття деревини, оскільки збережені дошки дна мали сліди подібних пошкоджень. Кришка скрині була повністю перероблена попереднім реставратором у середині ХХ ст. Збереглися тільки внутрішні дошки з ледь помітними слідами імен майстрів по всій поверхні. Помітні сліди від квадратних замків, які, нажаль, є втраченими і ми можемо тільки здогадуватись, як вони виглядали колись. Також попередні реставратори замінили втрачені металеві завіси і накладки. Зверху до кришки був прикріплений лист фанери.
У першу чергу над скринею були проведені рятівні консерваційні заходи. Продезинфікували і укріпили деревину. Заповнили тріщини, вклеїли дерев’яні вставки у місця втрат. Пошкоджені дві точені ніжки були замінені на нові з деревини американського горіха. Оскільки ніжки не були автентичні, але надавали естетичної привабливості скрині, було вирішено залишити їх такими за формою. Вм’ятини і подряпини були вирівняні. Після шліфування і тонування скриня була покрита натуральним воском. Завдяки проведеним реставраційним роботам пам’ятка декоративно-прикладного мистецтва набула експозиційного вигляду і є представлена для огляду в експозиційних залах, присвячених життєвому і творчому шляху Тиводара Легоцького.
Валерія Русин, завідувач відділу
історії та краєзнавства музею
історії та краєзнавства музею
Крістіна Кліса, завідувач сектору
реставрації відділу фондів
реставрації відділу фондів