Вже завтра, в ніч з 31 жовтня на 1 листопада в багатьох країнах світу відзначатиметься Хелловін
Назва свята походить від словосполучення All Hallows' evening — Вечір усіх святих — і є його спрощеною формою.
Традиція святкування Хеловіну сягає корінням часів древніх кельтів, які мешкали на території Британії, Ірландії та Франції близько 2 тис. років тому.
Кельти вірили, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада стирається кордон між світом живих і мертвих, а душі повертаються на землю. У ці дні вони відзначали свято Самайн. Кельти виголошували пророцтва, палили величезні багаття і приносили жертви богам. Під час таких церемоній вони носили костюми зі шкір та голів тварин.
У VІІІ столітті папа Григорій ІІІ назвав 1 листопада Днем вшанування усіх святих. Згодом він увібрав деякі традиції Самайну, а ірланді та британці привезли ці звичаї на територію США. З часом Гелловін набув розважального характеру і зараз є одним із найбільш яскравих свят за масштабами декорацій, костюмів та традицій.
Оскільки ця дата дедалі більше стає частиною і української масової культури, наш музей спробував також звернути свою увагу на ці наростаючі культурні тренди сьогодення. Відтак, продовжуючи відзначення також і року мистецького туризму на Закарпатті, в галереї Ужгородського замку, на другому поверсі, була відкрита виставка мистецьких робіт художників «Фокус-групи», котрі яскраво передають атмосферу цього містичного свята і в різний спосіб інтерпретують та репрезентують різні міфологічні уявлення людей, як спосіб їх переосмислення та повернення в русло подолання страхів та перетворення їх в емоції веселощів та щастя, адже саме таку мету переслідує і саме свято.
Але до чого ж тут все таки Закарпаття? Оскільки в Україні це свято історично ніколи не відзначалось, на сьогоднішній день є чимало різних думок з приводу того, чи варто українцям запозичувати такий культурний досвід? Давати свої однозначні відповіді на це, ми звісно ж не беремось, тут кожен в праві вирішувати це для себе особисто. Однак, раз цей тренд так активно поширюється в нашій країні, а особливо серед молоді, наш музей вирішив сьогодні пошукати деякі зв’язки цього свята з Закарпаттям. І вони все ж таки є, і головно пов’язані саме з містикою та народною міфологією, що дуже активно була розвинута на Закарпатті в минулому, а подекуди зберігає свої позиції і нині. Відтак, завідувач сектору етнографії нашого музею, Палинчак-Кутузова Василина, в ході заходу розповіла про історію самого свята та ті його ознаки, які в різні часи були і є притаманними для нашого краю. Особливо цікаво було почути про різні етнографічні розвідки істориків на теренах нашого краю, що фіксували народні вірування та міфологічні уявлення наших предків. Тут і босоркані, і упирі, і різні демони, і все на що тільки вистачало народної уяви (а можливо і не уяви). В ході цієї невеличкої лекції, всі присутні навіть мали нагоду почути покроковий «рецепт» того, як стати відьмою, або спосіб вивести для себе персонального демона-прислужника та ін. Або дізнатися, як до прикладу такі речі в своїй творчості фіксував Федір Потушняк та інші видатні краяни. Співробітники відділу науково-освітньої роботи в свою чергу також ділилися власними матеріалами, що вдалося зібрати в ході етнографічних розвідок по різним селам Закарпаття. Йшлося і про ворожіння на любов і на те, як її позбутися, про злих і добрих відьом, про способи їх розпізнати, про різні магічні практики, які допомагали людям, або навпаки шкодили їм та багато іншого. Словом, було що послухати!
Тому сьогодні, в такий спосіб наш музей намагається говорити з сучасністю, адже оминати культурні тренди сьогодення неможливо, оскільки вони поступово вкорінюється в масовій культурі і стають її частиною, а тому необхідно всі ці речі вивчати і активно знайомитися з ними, тим більше що, як ми сьогодні зрозуміли, тематика цього свята не є геть чужою для нашого краю, а тому можна віднайти чимало спільного, в намаганні прослідкувати мости між минулим і сьогодення в нашій культурі.
До слова трендів не оминули і деякі учасники нашого заходу, примірявши на себе різні міфічні образи з культури західних країн та Закарпаття. Тому дякуємо всім, хто до нас сьогодні доєднатися, нашим художникам за їх чудові роботи, та всім тим хто активно пізнає культуру України, як минулого, так і сьогодення!
