1 жовтня в День захисників та захисниць України в Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького відбулося відкриття фотовиставки Ігоря Климовича «Вічність у миті», загинув 30 липня 2025 року. З вітальним словом виступила директор музею Ольга Шумовська, спогадами про Ігоря поділилися його брат Михайло, друг Віктор Курилишин позивний «Скіф» та журналістка Галина Гичка. Присутні переглянули також відео звернення його дружини – Олександри Климович. Коротко про Ігоря про його співпрацю з нашим музеєм та роботу по збереженні культурної спадщини розповів завідувач відділу новітньої історії, Меморіального музею-кімнати А. Волошина Михайло Джахман.
Загалом на виставці представлено 50 чорно-білих світлин на яких переважно відображено різні миті російської-української війни та військовослужбовці ЗСУ.
Всі знімки були зроблені на плівку. «Фотографія — це розказати історію, поділитися переживанням, емоцією, пережити і ще раз. Фотографія — спосіб зберегти частинку тих, хто йде від нас. Фотографія — спосіб залишити щось після себе» – слова Ігоря Климовича. Він захоплювався фотографією довгий час. У 2025 році відкрив у Стрию фотовиставку "Людина і війна" зі світлинами, зробленими на плівку на фронті. Попередньо домовлявся про виставку в Закарпатському ОКМ ім. Т. Легоцького але війна забрала його життя.
Ігор Климович позивний «Африка» був поетом, фотографом, краєзнавцем, істориком та військовим Хорунжої служби 3 ОШБр. Народився 13 червня 1991 року у с. Грабовець на Львівщині. Закінчив Дулібський ліцей імені Маркіяна Шашкевича, згодом навчався на факультеті туризму в Карпатському національному університеті. Упродовж останніх десяти років жив у Києві. Брав участь у Революції гідності, а у 2022 році долучився до Хорунжої служби 3 окремої штурмової бригади. У лютому 2025 року боєць отримав звання молодшого лейтенанта.
Займався евакуацією культурної спадщини: разом із побратимами 3 ОШБр врятував з Донеччини половецьку кам’яну бабу, яку під обстрілами вивіз до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. Проводили евакуацією музейних цінностей із прифронтових музеїв. Важливим напрямом його роботи було документування війни, збереження пам’яті для майбутніх поколінь. До українських музеїв ними було передано сотні військових артефактів. Наприклад до нашого музею Хорунжа служба 3-ї штурмової бригади передала десятки цінних експонатів свідків російсько-української війни.
Михайло Джахман,
завідувач відділу новітньої історії,
Меморільного музею-кімнати А. Волошина
