Парк Ужгородського замку – це не лише історичне місце, а й справжній оазис
природи в центрі міста. Замок, дерева та кущі створюють зручне середовище для
життя багатьох видів тварин. До Всесвітнього Дня тварин, який відзначають 4
жовтня, пропонуємо вам дізнатися більше фактів про життя його мешканців –
білочок. Відвідувачі музею люблять спостерігати за їхніми пустощами, а пухнастики
займаються своїми справами й не помічають людської присутності. А якщо й
побачать людей, то не тікають, тому що звикли до туристичних груп в
Ужгородському замку.
Тваринки дуже
спритні й швидко пересуваються по землі чи між гілками дерев. Легко бігають по
замкових мурах. Саме здатність вивертатися чи вертітися дала їм ще одну назву –
вивірка. Так само несподівано й ефектно вони з’являються перед туристами. Тоді
вже вся увага перемикається на них. Найчастіше гостей Ужгородського замку дивує
темно-коричневе, майже чорне забарвлення звірятка. Дехто вважає, що в замковому
парку поселилася північноамериканська білка сіра.
Насправді в
Україні є дві кольорові форми вивірок – чорна й червона, які набувають різних
відтінків залежно від умов проживання. На Закарпатті переважно зустрічаються темні
білочки з білим животиком. Це вивірка карпатська – підвид вивірки звичайної.
Такі живуть і в замковому парку. Руді білочки теж деколи трапляються, але
значно рідше.
Наші
білочки належать до роду Sciurus. Його назва складається з двох грецьких слів «scia» (тінь) та «oura» (хвіст) і означає ховатися в
тіні хвоста. Хвіст у них справді шикарний. Якщо холодно, то ним можна
накритися, наче ковдрою, й зігрітися. Він допомагає їй також при стрибках з
дерева на дерево. Вивірки дбають про вигляд хвоста і всього хутра. Воно в них
завжди доглянуте й розпушене. Самець приділяє більше часу на свою гігієну, ніж
самка. А що йому залишається робити: дітьми займається мама, тож інших клопотів
у нього не має. При плаванні важливо, щоб хвіст не намокнув, тому тваринка
тримає його над водою. Але білочки плавають лише при серйозній необхідності (у
пошуках їжі чи під час міграцій).
В парку їжі
достатньо, вивірки почувають себе тут господинями, знають всі входи й виходи,
тож у плавання поки що не збираються. Та й справ зараз у них багато: треба
робити заготовки на зиму. Ввесь день вони активно збирають горішки й закопують
їх в землю. Вони не впадають у сплячку, тому такі схованки допоможуть вижити в
холодну пору.
Вночі білочки
мають відпочивати, але хто знає, чим займаються пухнасті мешканки. Можливо вони
зустрічаються з Білою Дівою й розповідають їй про те, чим жив замок протягом
дня, хто його відвідав та інші новини. А що уявляєте ви, коли спостерігаєте за
цією милотою?
Руслана
Джахман
Завідувач
сектору природи
