Яйце як символ життя, родючості, оберегу та навіть культурного феномену є унікальним продуктом, який присутній у житті людей від давнини й до сучасності. Це один з найдавніших продуктів харчування, відомих людству, який відіграє вирішальну роль у нашому житті та здоров’ї. Вони багаті на білок і слугують основою для безлічі кулінарних творінь. Саме тому у 1996 році Міжнародна комісія з яєць (International Egg Commission) вирішила присвятити йому окремий день. Відтоді Всесвітній день яйця відзначають щороку у другу п’ятницю жовтня. У 2025 році це 10 жовтня.
Закарпатська кухня поєднала в собі кулінарні традиції багатьох народів, з якими межує ця область і які історично оселилися на цих територіях – українців, угорців, румунів, поляків, чехів, словаків, німців, євреїв. Все це сприяло створенню цікавої й самобутньої кухні. Й звичайно, що тут не обійшлося без яєць. Їх вживають у їжу як самостійну страву, як інгредієнт до салатів, супів або ж як складову десертів. У надрукованій в 1928 році і перевиданій у 2010 році «Книзі варенія для сельских карпаторусских женщин» Анни Микити, уродженки села Зняцево на Мукачівщині, вміщено рецепти місцевих страв, де яйце є інгредієнтом великої кількості страв.
Втім, яйце є не лише кулінарним елементом. Яйце, правильної форми, виступало як один із символів родючості, достатку і посідало вагоме місце в календарній та родинній обрядовості. Пов’язано з ним і чимало вірувань. Яйце широко використовувалося в ритуалах: весільних, любовній магії, гаданнях і «пригощанні» духів. Його також вважали потенційно небезпечним, бо з нього могла з'явитися демонічна істота, і застосовували у шкідницькій магії. Мова йде про яйце «зносок» - це останнє, найменше куряче яйце, іноді без жовтка або з несформованим вмістом. Такі яйця можуть зносити курки-підлітки або курки в періоди стресу чи поганого харчування. У народних віруваннях зноски також пов'язували з появою домашнього духа-опікуна, хованця, якого виводили, носячи таке яйце під пахвою. Зносок використовували, і як оберіг від зла. Гуцули вважали, якщо корові - первістці дати від чорної курки з’їсти яйце, то відьма не відбере від неї молоко.
У народній традиції Закарпаття поширений також спосіб ритуального знищення зноска. Таке яйце не беруть в голі руки, бо воно вважається «нечистим», той страх походить із віри в магічні властивості самого зноска. Йому приписують силу, яка може завдати людині шкоду. Як зазначає Ф. Потушняк у дослідженні «Яйце в народном вірованю»: «До людини може щось вхопитися. Тому його беруть лише в рянду, мечуть з нею через хату і закопують там в межу, або просто мечуть у глибокого корча на межи. Того, котрий яйця зноска не сокотив би ся, (переступає) он може захватити под свою власть, спричинити хвороту – бити ним (епілепсія). Якщо закопати таке яйце под хату неприятеля, там всі вимруть» (орфографія і стилістика автора збережені).
Дослідник В. Король вказує у своїй науковій розвідці, присвячкеній вивченню місця яйця в народних віруваннях («Яйце в традиційних віруваннях українців Закарпаття (за польовими матеріалами)»), що цей продукт поряд із скрученим волоссям, сміттям чи землею з кладовища, часто використовували у шкідницькій магії. Їх не брали голими руками, а спалювали або відмітали подалі від дому. Особливо небезпечними вважали варені яйця, які начебто готували відьми для наведення негараздів.
Втім, яйце – об’єкт не тільки зла, шкідництва. Використовували їх і у весільній обрядовості, з метою зміцнити шлюб. На Лемківщині для цього молодятам на весілля готували спеціальні варені яйця. У деяких районах після вінчання свашки розбивали яйце на порозі, щоб побажати молодій легких пологів.
Яйце посідало вагоме місце в календарній обрядовості Святого вечора і безперечно Великодня. Так, аби збільшити несучість курей на Святий Вечір проводився ряд магічних дій, а щедрівники бажали курям добре нестися. На Великдень ж розмальовували яйця. Розписування писанки вважалось великою святістю, деякою мірою, наближеною до релігійного ритуалу. Ф. Потушняк у своїх розвідках «Писанки» та «Великдень» розглядав роль яйця у великодній обрядовості: «Коли хресня не прийде до церкви, то несуть ему до дому – хтось із дітей маточки, якое за то гостять. Коли дають яйце з пасочкою, примовляють, чтоби хреснятко било файное як писанка, а благоє як пасочка. Якшо хресня коли – не будь помре, то маточка дає йому в руку писаное яйце, чтоби мало чим бавитися на том світі. Яйце предмет дарунку за помершими, ба і на гроб предкам». Писанки зберігали на скрині, в ладі: «тому шо оно файно межи платьем, тай той кто его держить, буде як писаное яйце». Писанку наділяли і функціями оберегу: «Закопаной свяченой яйце отганяє град, святость яйця його отпужує».
Наші предки вірили в добрі або злі сили того, що їх оточувало, що вони споживали у їжу. І часто один і той же об’єкт міг бути наділений і тими і тими властивостями. На прикладі яйця добре це видно.
