У народній традиції початок весільного сезону починався після свята Покрови Пресвятої Богородиці. У цей час уже закінчувалися усі сільськогосподарські роботи, урожай зібрано і немає посту. Тоді готувалися до весілля, яке було наперед домовлено, або ж тільки домовлялися про створення майбутньої сім’ї, починалися сватанки. Для весільного обряду, поширеного на території краю, характерне було дотримання цілого ряду звичаїв і традицій. Це стосується в тому числі й одягу, окремих його елементів. До прикладу, у деяких районах обов’язковим весільним атрибутом був віночок.
З метою ознайомлення наших відвідувачів із весільними традиціями краю експозицію «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття» було доповнено новими експонатами. Це весільний віночок, виготовлений у 20-30-их роках минулого століття. Закуплений він був у 1963 р. від Палінчак Марії, жительки с. Вилок, що на Берегівщині. Віночок виготовлений із металевої проволоки, має циліндричну форму та багато декорований бісером, скельцями, прикрасами із оксамиту та різнокольорових ниток. Представлено також і художню роботу – картину «Гуцули у весільному одязі» чеського художника Елема, яка була намальована в 1929 р. Вона також була закуплена для поповнення музейних фондів на початку 1960-х. На картині – молода пара, одягнена у традиційний гуцульський весільний костюм, який детально відтворений.
У фондах нашого закладу містяться також і архівні матеріали, пов’язані із вивченням весільної обрядовості краю. Серед них варто відмітити машинопис наукової розвідки Людвіга Філіпа, який багато років пропрацював у музеї та залишив по собі вагомі напрацювання з минулого краю та його традицій. У своєму дослідженні «Весільна обрядовість на Великоберезнянщині в минулому (20-30-і роки ХХ ст.)» він подав детальний опис традицій, обрядів та звичаїв, притаманних для тієї місцевості. Привертає увагу опис саме процесу підготовки до весілля, зокрема обрядів, які були з ним пов’язані: сватанки, «оголоски», «зачудованки», збирання барвінку та підготовки весільних атрибутів. Цікавим тут є момент вибору майбутньої пари, стосунків між зарученими та їх з батьками своєї половинки. Детальний опис процесу сватання відображає, наскільки важливою була обрядовість на цьому етапі, яких звичаїв дотримувалися та які слова мали при цьому говорити. Автор пише і про те, чим передусім керувалися при виборі подружжя. Далі він описує шлях, який проходила молода пара з моменту успішних сватанок і аж до самого весілля. Обов’язковим тут елементом були «оголоски» у церкві під час недільної служби. Робилося так 3 неділі підряд, потім мали зареєструвати шлюб у нотаря, при цьому були присутні лиш молодята, їх батьки та свідки. А вже на четверту неділю відбувалося саме весілля.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
Анастасія Хома,
завідувач відділу фондів
P.S. Про саме весілля як народний звичай – у наступних публікаціях
