5 жовтня 2025 року відзначаємо 195 років від дня народження Тиводара Легоцького (5 жовтня 1830 — 25 листопада 1915), ім'я якого присвоєно нашому музею у 2015 році.
За життя він підготував 11 монографій, близько 300 статей з історії, археології, етнографії, краєзнавства, а також переказів народних українських пісень на угорську мову. Легоцький був членом багатьох угорських наукових товариств, зокрема Національного археологічного та антропологічного товариства, Геральдичного та генеалогічного товариства, Угорського етнографічного товариства та почесним членом Тісофюредського археологічного товариства. Будучи соратником знаного угорського вченого Ондраша Йоші, допомагав йому у створенні музею у Ніредьгазі.
Тиводар Легоцький вніс величезний внесок не тільки у розвиток археології Закарпаття, вивчення його історії та культури, але і є одним із засновників музейної справи Закарпаття.
Життю і творчостіі видатного вченого у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї відведено спеціальний експозиційний простір, де висвітлено ті основні напрямки його діяльності, в яких він найкраще проявив свої здібності: археологія, історія, етнографія. Особливий інтерес ученого викликала археологія. З 1860-х років Тиводар Легоцький проводив археологічні розкопки, які заклали основу історіографії нашого краю. Він виконав найважливіше завдання археолога: збирав і зберігав знахідки, елементи людської та матеріальної культури для нащадків. Недарма окрема зала, наповнена артефактами, зібраними вченим при археологічних розкопках у краї та за кордоном, присвячена діяльності Легоцького саме як археолога. Документи, рукописи, малюнки, старожитності, печатки, прикраси у 2-ій залі розповідають про його активну діяльність як історика, етнографа, краєзнавця.
За останні 5 років експозиція доповнена новими знахідками з колекції вченого. Маючи копію портрету Легоцького у старшому віці, музейники отримали у дарунок ще одну – зображення вченого у 25-річному віці, оригінал портрету художника Йожефа Мезеї зберігається в одному з музеїв Румунії. Знайдена керамічна баклага, датована 1890 роком, на звороті якої виявилося кольорове зображення родинного герба Легоцьких, дала змогу відтворити родинне дерево Легоцьких у відповідних геральдичних барвах. Дослідження вченого про цехове ремесло у нашому краї ми доповнили ще 2 оригінальними цеховими скринями тімарів з 1810 р. та 1848 р. Символічна догматична пляшка з ХІХ ст. зі стражданнями Христа, знайдена у 1915 р. його онуком, „Маскарон” у техніці золочення та сріблення, що був до 1904 р. окрасою мукачівської римо-католицької церкви, лійка керамічна кольорова 1820 р., для вина, чудовий витвір місцевих гончарів, рукопис Легоцького про церкву с. Береги, перекладений на українську мову, також були додані до експозиції. Згадаймо ще про великий барельєф із символами подій 1848 року, який професійно відновили до експозиційного вигляду музейні реставратори і який прикрашав головний вхід до колишнього будинку вченого у Мукачеві. Остання знахідка, придбана музеєм у 2024 році, - чавунна табличка з написом угорською мовою „Тиводар Легоцький – адвокат”, яка, ймовірно, після 1861 року, коли він склав адвокатський іспит, висіла при вході до його робочого кабінету в Мукачеві.
У ці дні в згаданих експозиційних залах поряд з екпонатами, на відокремленому стенді, можна роздивитися видання, які для огляду відібрала завідувач наукової бібліотеки музею Наталія Сачавська. Серед книг є декілька з власним підписом Тиводара Легоцького, а це і „Археологічні вісники” за 1889, 1892, 1900 роки за редакцією відомого угорського вченого, археолога Йожефа Гампела, який друкував дослідження свого друга, і „Коротка історія Мукачівського замку для відвідувачів”, надрукована у 1902 р. у Мукачеві, і „Історія греко-католицьких парохій Березького комітату”, яка побачила світ у 1904 р. у мукачівській друкарні Грюнштейна, і „Нова монографія міста Мукачева”, видрукована у 1907 р. у тій ж друкарні, і невеличка „Монографія Березького комітату”, видана після смерті вченого у 1918 р. видавництвом Кляйна і Нодя у Берегові. Остання присвячена природничим та історичним пам’яткам Березького комітату. У ній зібрані дуже цікаві маловідомі факти з історії тих чи інших сіл, пам’яток, а також легенди і перекази місцевого населення. В 1995 р. цю книгу переклали українською, вона вийшла друком у видавництві «Гражда» під назвою «Історичні колоски», упорядником якої був Йосип Кобаль. Представлено тут і брошуру Йосипа та Олени Кобаль, видану у 2015 році про першу експозицію „Тиводар Легоцький”. Виставлені і 2 книги, результат опрацювання рукописного щоденника вченого у 4-х частинах про події Першої світової війни, за назвою „Наша війна”. Це видання – вартісна наукова праця Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ, подарована музею у 2024 році.
Попри столітню давнину на спадщину Тиводара Легоцького покликаються історики, археологи, краєзнавці, етнографи, які продовжують вивчати і досліджувати його величезний науковий доробок.
Валерія Русин,
завідувач відділу історії та краєзнавства.
Наталія Сачавська,
завідувач бібліотеки
