Цьогоріч свій 80-літній ювілей святкує провідна освітня установа краю – Ужгородський національний університет. Це один із класичних університетів України, сертифікованих / затверджених за IV (вищим) рівнем акредитації. Дата його заснування – 18 жовтня 1945 р. На момент його створення у закладі вищої освіти діяли чотири факультети: історичний, філологічний, біологічний і медичний. 1 лютого 1946 року навчання у стінах Ужгородського державного університету розпочали 160 студентів. На той період існувало 15 кафедр, де працювали 1 професор, 9 доцентів, 14 старших викладачів, 11 викладачів та 8 асистентів.
Із Закарпатським обласним краєзнавчим музеєм ім. Т. Легоцького університет поєднує не лише рік заснування (музей у червні 2025 р. теж відсвяткував 80-ліття). За такий тривалий період ці два заклади об’єднало чимало подій та людей. Причому не тільки в науковому контексті. Траплялося, що одні й ті самі люди працювали і в університеті, і в музеї. Серед них був і Федір Потушняк. В університеті він працював фактично з його перших місяців – у лютому 1946 р. прийнятий на посаду викладача. А згодом дослідник став доцентом кафедри загальної історії, викладав археологію, історію, чеську та словацьку мови, займався громадською та культурною діяльністю в області. Організовував експедиції, досліджував рідний край, публікував роботи з етнографії, фольклористики, діалектології та філософії. У звіті за 3 квартал 1946 р. про діяльність Ужгородського історико-краєзнавчого музею (одна з перших назв нашого закладу) Федір Потушняк згадується як науковий співробітник, фахівець з археології.
На сьогоднішній момент у фондах музею зберігається чимала колекція Федора Потушняка, до якої входять як архівні матеріали, так предмети етнографічного та археологічного характеру, зібрані дослідником у ході його подорожей та наукових експедицій. У контексті святкування річниці з дня створення УжНУ хотілося б звернути увагу на один із документів із архіву науковця. Це – чернетка його нарису «Перший день в УжДУ». Примітними є його слова (орфографія автора збережена): «З великою, але радісною трівогою на серці я пробудився того дня. В мене перша лекція з етнографії, в першому на Закарпатті університеті». Загалом серед рядків нарису простежується хвилювання автора, його тривога і очікування, що принесе йому робота в університеті. Федір Потушняк намагався навчити студентів усьому тому, що знав сам. Архівні матеріали дослідника у фондах музею містять чималий лекційний матеріал з тих предметів, які науковець читав в університеті. Зберігаються навіть папки із контрольними роботами студентів-істориків.
Цікавими є і його дописи про археологічні та етнографічні експедиції, які він здійснював разом із своїми студентами. Статті про ці поїздки друкувалися як в студентській газеті, так і в місцевій пресі. Деякі чернетки або вирізки самих статей зібрані Федором Потушняком у окремі підшивки.
Ф. Потушняк виховав не одне покоління істориків, які зберегли пам'ять про свого вчителя і пронесли передані ним знання про історію, археологію й етнографію через все своє життя. Деякі з них самі стали викладачами університету й продовжили передавати знання, отримані від Ф. Потушняка. А спадщина, залишена дослідником по собі, об’єднує університет і музей як науковий та історичний матеріал.
Василина Палинчак-Кутузова,
завідувач сектору етнографії
