23 жовтня у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького відбулася просвітницька лекція “Гастрономічна спадщина Закарпаття”, присвячена Дню кухаря і кулінара.
Закарпатська кухня — це сплав традицій багатьох народів, що здавна населяли наш край: українців, угорців, словаків, румунів, євреїв та німців. Саме тому гастрономія Закарпаття вирізняється багатонаціональністю, різноманітністю смаків і любов’ю до місцевих продуктів.
Лектор — Віктор Чебі-Погань, кулінарний гуру Закарпаття, представник старовинного графського роду, переможець численних гастрономічних фестивалів і популяризатор автентичної закарпатської кухні.
Пан Віктор розповів, під якими “спеціями” приправлена гастрономія Закарпаття. Зокрема, наголосив на тому, як відрізняються назви страв від їхньої рецептури.
Наприклад, у нас “бограч” — це повноцінна страва, тоді як в Угорщині це просто казанок із гуляшем.
Згадав і про “борщ” — адже суперечки про “найвірніший” рецепт не вщухають, і часто під однією назвою ховаються зовсім різні страви.
Цікавою темою стали й банош, токан і мамалиґа — для когось це три різні страви, а для когось — одне й те саме у різних варіаціях.
Окремо пан Віктор поділився тонкощами приготування паланки — напою, який ніколи не сплутаєш із горілкою чи самогоном.
Учасники дізналися про кулінарні досягнення лектора — приготування найбільшого у світі баношу, ухи, що варилася 24 години, та інші фестивальні успіхи, які прославляють українську кухню далеко за межами краю.
Не обійшлося без цікавого спілкування з аудиторією: слухачі ставили питання навіть про десерти, зокрема, що ж є справжнім закарпатським десертом. Як з’ясувалося — це завиванець (або баник), який у різних районах ще називають рулетом.
Лекція переросла у теплу бесіду про автентичність закарпатської кухні, сучасні тенденції та важливість збереження кулінарних традицій нашого краю.
Гастрономічна спадщина Закарпаття — це не просто їжа. Це історія, культура, пам’ять і душа нашого народу.
Надія Роуканич,
провідний екскурсовод відділу науково-освітньої роботи
